Жан Ваньє

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Ваньє
Jean Vanier (2012, cropped).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Жан Ваньє CC GOQ (фр. Jean Vanier; 10 вересня 1928], Женева — 7 травня 2019, Париж) — відомий канадський та французький фундатор громад для неповносправних людей, під назвою «Ковчег», а також руху «Віра і Світло» — громад для спілкування людей з особливими потребами, їх батьків та їх друзів.

Цитати[ред.]

  •  

Всі ці темні почуття, що їх дитина приховувала чи придушувала, оживають під час депресії, а, натомість, уже доросла людина не може зробити зрозуміти, звідки вони взялися[1].

  •  

Депресія не є ганебною хворобою, яку треба приховувати від інших. Кожна людина може у свій час відчувати біль, попасти в депресію; це становить частку нашого буття, нашої життєвої історії[2].

  •  

Депресія, темна і травмуюча сила, яка заполонює найглибші рівні нашої душі та розповсюджується по всьому тілі, походить зі зранень нашого дитинства[3].

  •  

Депресія — це результат прихованих жалів, темряви та почуттів провини, закопаних глибоко в серці[4].

  •  

Дитина може почати боятись себе самої, руйнівної сили у собі[5].

  •  

Іноді людям так потрібно виплакати, викричати, вилементувати всю свою злість, щоб поступово звільнитися від болю та розпочати нове життя[6].

  •  

Коли ми відчуваємо, що нас люблять, нами захоплюються, все здається легким. А коли всім байдуже, наше серце наповнюється горем[7].

  •  

Коли серце зранене, ми втрачаємо інтерес до всього; нічого не допомагає[8].

  •  

Любити людину не означає просто робити щось для неї; це щось значно глибше. Любити людину означає показувати її красу, її цінність, її важливість[9].

  •  

Людське серце надзвичайно вразливе, його так легко зранити[10].

  •  

Наше тіло тісно пов'язане з почуттями. Багато в чому біологічне та психологічне — єдине, так само, як людська істота — єдина[11].

  •  

Придушені почуття, протиріччя і страждання залишаються схованими у найглибших куточках єства, у пам'яті внутрішньої істоти, в серці[12].

  •  

Рани серця — це частина життєвої дійсності, вони неминучі[13].

  •  

Світ темряви існує в кожній людині, і лише обсяг його залежить від чутливості дитини та сили болю, якого вона зазнала[14].

  •  

Цей біль та важкість — не хвороба, а номальна, природна реакція на втрату, яка заторкує весь сенс нашого буття[15].

  •  

Щоб перестати страждати, шоб пережити втрату та почати нове життя, люди потребують не так психотерапевта, як друзів, готових пройти цей шлях разом з ними[16].

  •  

Якщо діти чуються любленими, вони спокійні та мирні, усміхнені, їхні очі і все тіло світиться з радощів[17].


Примітки[ред.]

  1. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 40
  2. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 48
  3. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 26
  4. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 38
  5. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 32
  6. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 24
  7. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 18
  8. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 14
  9. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 30
  10. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 12
  11. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 26
  12. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 34
  13. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 44
  14. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 36
  15. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 20
  16. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 22
  17. Потойбіч депресії / Жан Ваньє. — Львів: Папуга, 2010. — С. 28