Перейти до вмісту

Еспен Барт Ейде

Матеріал з Вікіцитат
Еспен Барт Ейде
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Еспен Барт Ейде (норв. Espen Barth Eide; нар. 1 травня 1964, Осло, Норвегія) — норвезький політолог і керуючий директор Всесвітнього економічного форуму. Міністр оборони (2011–2012) та міністр закордонних справ Норвегії(2012–2013).

Цитати

[ред.]
  •  

Багато з того, що ми на Заході дізнаємося зараз про сучасну війну з високотехнологічним противником, кардинально відрізняється від досвіду на кшталт боротьби з Талібаном в Афганістані. Ці знання надходять саме з України.
У тому числі є історії успіху.
Наприклад, український розвиток безпілотної війни справляє велике враження. А це не лише дрони, але й захищені комунікація, що дозволяє мати зв’язок з власними дронами без перешкод і втручань[1].

  •  

Коли я був заступником міністра оборони, ми докладали великих зусиль, щоб 'повернути НАТО додому', як ми тоді говорили.
У ті часи НАТО майже виключно зосереджувалося на операціях на кшталт Афганістану – що, безумовно, важливо, але ми втратили фокус на Росії та Європі.
На щастя, нам вдалося відновити частину стратегічного бачення та розуміння мети статті 5 ще до окупації Криму. Тож ми виявилися краще підготовленими до цього[1].

  •  

Ми належимо до країн нордично-балтійської групи, які дуже тісно співпрацюють між собою. Балтійські країни, Польща та країни Північної Європи чітко висловлюються за максимальне зняття обмежень на застосування Україною зброї. Україну не можна змушувати воювати з руками, зв'язаними за спиною.
Якщо потрібно завдавати ударів у відповідь по території Росії, це має бути дозволено. І це поступово стає реальністю.
У цивільній сфері наш головний пріоритет – енергетика[1].

  •  

Ми приєдналися до НАТО у 1949 році як одна з 12 країн-засновниць. Протягом багатьох років лише дві країни НАТО мали спільний кордон із Радянським Союзом – Норвегія на півночі та Туреччина на півдні. І якщо Туреччина у 1991-му році перестала бути безпосереднім сусідом Росії, бо з’явилися нові країни на Кавказі, то Норвегія ним залишається. Але також з’явився кордон між Росією та деякими східноєвропейськими країнами НАТО та Фінляндією.
[...] Це, безумовно, має високу роль у нашому порядку денному щодо безпеки. Наші особливі обов’язки в НАТО включають Арктику, Баренцове море, а також контроль за ядерними підводними човнами в районі Кольського півострова та Архангельської області[1].

  •  

НАТО хоче підтримувати Україну на тому рівні, щоб Україна досягла успіху, а Росія зазнала поразки[2].

  •  

У Норвегії – цікава історична ситуація.
Ми є єдиною «старою» країною НАТО, яка безпосередньо межувала з СРСР і нинішньою Росією. [...]
У нас 75 років безперервного сусідства – спочатку з Радянським Союзом, а потім з Росією. Тому ми думаємо, що знаємо росіян досить добре, і вживаємо необхідних заходів[2].

Примітки

[ред.]