Епос про Гільгамеша

Матеріал з Вікіцитат
Глиняна табличка з фрагментом «Епосу про Гільгамеша». Британський музей
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

«Е́пос про Гільгаме́ша», або поема «Про того, хто бачив усе» (аккад. ša nagba imuru) — один із найдавніших літературних творів людства, найбільший твір, написаний клинописом, один із найкращих творів літератури Стародавнього Сходу.

Цитати з поеми[ред.]

  •  

Забудь про смерть, — досягнеш життя![1]

  •  

Тільки боги з Сонцем зостануться вічно, А людина — полічені її роки, Що б вона не робила, — все вітер![1]

  •  

Твоє серце прагнуло битви: забудь про смерть і не бійся![1]

  •  

Чого мати не пекла моя, того і не їв я, — Як же буду їсти хліб гріха і скверни?[1]

  •  

Мертвий і сплячий один з одним схожі, обидва не знають лику смерті.[1]

  •  

Друже мій, той, хто боїться, проклятий.[1]

  •  

Хто на берег прийшов, той до нього і прагне![1]

  •  

Для живого — тужити — його доля.[1]

  •  

Люди і боги — як полова і пшениця![1]

  •  

Полонений і мертвий один з одним схожі.[1]

Примітки[ред.]