Еміль Кроткий

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук

Емі́ль Кро́ткий (насправді — Еммануї́л Я́кович Ге́рман; *14 грудня (26 грудня) 1892 — †10 лютого 1963) — російський поет, сатирик.

Цитати[ред.]

  • Є люди, в присутності яких неввічливо бути талановитим.
  • Актор стає собою тільки тоді, коли зображує іншого.
  • Актор хвилювався, виконуючи в радіопередачі роль морського прибою.
  • Був схожим на Сократа — лисиною й дружиною.
  • Будь простим, але не задуже! Найпростіша — амеба.
  • Він був у тому поетичному віці, коли шукають не рими, а правди.
  • Він був уже лисий, але писав усе ще кучеряво.
  • Він давно вже вважався відомим письменником, але ніхто про це не знав.
  • Він мав щось від поета і щось від Пегаса.
  • Він не приписував собі чужих думок. Він приписував свої думки іншим.
  • Вірші не можуть бути хоробріші, благородніші, чистіші за їхнього автора.
  • Вихваляючи автора, перекручують прізвище, лаючи — ніколи.
  • Внести своє в таблицю множення можна, тільки спотворивши її.
  • Все життя він писав критичні підвали. Жодного критичного хмарочоса на його сумлінні не було.
  • Гейне говорив, що світ розколовся і тріщина проходить через серце поета. Тепер це називають інфарктом.
  • Діти бавляться в «класи», дорослі — в класики.
  • Думав тільки ходячи, а ходив дуже мало.
  • З одного погляду на неї ставало ясно, що сценічним успіхом вона зобов'язана не стільки Мельпомені, скільки Талії.
  • Загалом роман редакторові сподобався. Він тільки запропонував замінити ревнощі змаганням.
  • Заголовки його оповідань так повно передавали їх зміст, що в самих оповіданнях потреба відпадала.
  • Закрався в літературу, як друкарська помилка.
  • Захопилася літератором. Він полонив її, як півень курку: своїм пером.
  • Класики зіпсували йому смак до багатьох із сучасних письменників.
  • Книга була з тих, що їх хочеться перекласти на якусь абсолютно непоширену мову.
  • Кожна його комедія ставала драмою для режисера і трагедією для глядача.
  • Кожному своє, а декому й чуже.
  • Коли водій шукає нових шляхів, вагон сходить з рейок.
  • Костюм її був ще не цілком модним, але вже досить незручним.
  • Лице в неї було дуже підходяще для виступів по радіо.
  • Луна відповідає на запитання, але тільки запитаннями ж.
  • Люди гірше, ніж вони хочуть здаватися, і краще, ніж вони здаються.
  • Майстерне оповідання має бути коротким, невдале — ще коротшим.
  • Мало мати рацію. Треба мати рацію вчасно.
  • Мемуарист пам'ятав усе до останніх дрібниць. Він не пам'ятав тільки, де загубив рукопис своїх мемуарів.
  • Минуле страшне тим, що воно краде майбутнє.
  • Нічого не брав на свою відповідальність. Говорячи, що Земля крутиться, додавав: «За словами Коперника».
  • Нічого не читав. Він був не читач, а письменник.
  • Навіть на зірки він примудрявся дивитися зверхньо.
  • Не всі папуги говорять, деякі й пишуть.
  • Не помиляється той, хто нічого не робить. Але й нічого не робити — помилка.
  • Негативи й таланти треба проявляти.
  • Некролог мав свою некрологіку.
  • Немає нічого важчого за легкі стосунки.
  • Обережний редактор. Навіть таблицю множення друкує в дискусійному порядку.
  • Обличчя він мав дуже придатне для виступів по радіо.
  • Оповідання було таким коротким, що ледь прикривало бездарність автора.
  • Перекладав з усіх мов на суконну.
  • Перо письменник мав — йому бракувало крил.
  • Писали вдвох, а слави й на одного бракувало.
  • Пише про захід сонця, горобину, пташок. А крізь рядки видно: падлюка!
  • Плавають різними стилями, тонуть — одним.
  • Поверховий дотепник, майстер неглибокого каламбуріння.
  • Поганий той письменник, якому не вірять на слово.
  • Починають завжди з малого. В перший день Бог створив тільки небо й землю.
  • Радіо будить думку. Навіть тоді, коли дуже хочеться спати.
  • Радіо зближує народи, але сварить сусідів.
  • Скульптор увічнив свою помилку в мармурі.
  • Слави він очікував від нащадків, гонорар вимагав із сучасників.
  • Слово не горобець, але й воно буває сіреньким.
  • Сміх убиває, але тільки гідне сміху.
  • Списаний папір або дешевший, або дорожчий за чистий. Зважаючи на те, хто його списав.
  • Століття були так собі, середні.
  • Сьогодні він лестив тому, кого паплюжив учора, він не любив повторюватися.
  • У книгах ми жадібно читаємо про те, на що не звертаємо уваги в житті.
  • Усім взяв — розумом, талантом, а з декого і грішми.
  • Усякий талант кінець кінцем закопують в землю.
  • Хто працює на совість, а хто й на інших замовників.
  • Якщо ти хочеш бути попереду класиків, пиши до них передмови.

Джерела[ред.]