ЕмоБой

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:


Цитати з фантастичної повісті «ЕмоБой», 2008 (автор Антон Соя)

Глава 1 (Кітті)[ред.]

Кітті: Звичайно, можна поставити ска, тільки справа зовсім не в музиці. Ти просто злишся, що не можеш мене трахнути, хоча це нерозумно. Не розумію вас, мужиків, яка тобі різниця, як кінчати? Задоволення те саме. Це скоріше моя проблема. Я утескаю себе.
Єгор: Може, вистачить утискатися?

Глава 2 (Єгор)[ред.]

Рита: Ну хто такі емо? Жалюгідні плагіатори, які поцупили у нас — готів — і стиль, і імідж, тільки філософії у них ніякої немає. Солоденькі плаксії. Готи, яких батьки не пустили на цвинтар.

…число любителів одностатевого кохання пропорційно розкидано по всім субкультурам. Досить згадати кумирів танцполів Боя Джорджа і «Pet Shop Boys», Роба Гелфорда — вокаліста-металюгу з «Judas Priest», або клавішника з «Rammstein»[1], не кажучи вже про великого Фредді, геніального Чайковського або глянсової поп-тусовці.


Єгор: …Тонкі емо-бої з чорними нігтями, чубчиком на півобличчя і підведеними очима — просто сумні клоуни, а світом правлять розум, доцільність і життєрадісність.


Єгор: Багато російських рокерш — лесбі, активно пропагують свою статеву дефініцію. Існує навіть неофіційна ієрархія: нагорі Зема, далі снайперки — Дінка і Сурик, нижче Мара, ну і потім інші Бучі.

Єгор: Я проти клоунів нічого не маю, хоч веселих, хоч сумних. Але їх місце в цирку, а цирк — по вихідним.

Глава 3 (Познайомся з ЕмоБоєм)[ред.]

Єгор: …Найбільше на світі я хочу прокинутися в своєму ліжку.
Клоун: Тому, прокидаючись щоранку в своєму ліжку, треба відчувати бурхливе захоплення від того, що відбувається.

Глава 4 (Клоун пекла)[ред.]

Клоун: Фігушки! Це не заєць, а кролик, і він не справжній, як і все тут, зате живильний. Ти худий, тобі вистачає власних переживань, а мені весь час потрібне підживлення.


Клоун: Ну а форма, яку ти прийняв, це вже — хвала Творцеві. Радуйся, що ти не жаба і не щур.


Клоун: …До речі, пробач, що назвав тебе дівчиськом, коли ти плакав. Чоловікові плакати зовсім не соромно, це гендерні помилки виховання, замшілі цивілізаційні забобони. Хто засудить справжнього чоловіка за скупу сльозу на могилі друга або батьків? А хлопцеві з дитинства твердять: «Хлопчики не плачуть — не будь дівчиськом…» І він тримає в собі образи, біль і горе все життя. Звідси у чоловіків висока смертність, інфаркти, інсульти, алкоголізм з цирозом печінки. А жінки плачуть і довше живуть. Це ж статевий апартеїд, змова сліз! Всі проти мужиків.


Егор: І чому я повинен тобі вірити??
Клоун: Тому що ти повинен хоч кому-небудь вірити, інакше збожеволієш.

Глава 5 (Страх та Злоба)[ред.]

Егор: Треба ж, як мало іноді потрібно для щастя. Всього лише щоб вийшло сонце.


Клоун: Страх і Злість, одні з найсильніших і небезпечних бестій у всіх світах… Первісний доісторичний страх і безглузда злість на весь світ, яка душить тебе і, якщо ти не врятуєшся самоіронією, зжере.

Глава 6 (Трупозери й емо-кіт)[ред.]

Емопозери: У ЕмоСвіт прийшла любов!


Емопозери: Фу-у! Паззерка нещасна.
Лялька: А самі-то хто? Візьми моє серце, герой!

Емопозери: Ми — трупозери, а ти попозерка, тусовщиця дешева.


Емопозери: Паззер! Паззерка! Трупоззерка!


Егор: Сподіваюся, їм не боляче?
Кіт: Боляче. Але так їм і треба, позерам.

Глава 7 (Емокор)[ред.]

Клоун: Коли немає грошей, то немає любові!


Манія: Знайти справжню любов в наш час дуже важко, майже як щастя.


Егор: І перестань мене постійно обсирати: сир, сир. Або ти натякаєш, що я сир і убогий?


Манія: Не можна лаяти когось за щирий прояв почуттів.


Манія: «Saosin» — це не тільки група, це ще й мудрий китайський вислів, який означає приблизно наступне: «Тримай своє серце закритим, тому що ніщо не вічне. Чи не прив'язувався до чого-небудь, тому що це що-небудь піде в кінці кінців і розіб'є твоє серце».

Глава 8 (Інструктаж)[ред.]

Клоун: Цікавість є фундаментальною емоцією, рушійною людини по річці життя.

Глава 11 (Струсу мозку)[ред.]

Егор: Багато ти знаєш про емо!

Глава 12 (Народження поета)[ред.]

Клоун: Люди, які вбили тебе, — антиемо — такі ж убогі, як емо, тільки вивернуті навиворіт. Це — звичайна справа для гомо сапієнса — більшості людей для самоідентифікації і душевного комфорту необхідно когось ненавидіти. Всі спільноти побудовані або за принципом любові, або за принципом ненависті. Останні, природно, набагато агресивніші.
Егор: Ти хочеш сказати, що ненависть сильніше любові?

Клоун: Ні, думаю, слабкіше. Без любові не було б нічого. Тому ненависть і біситься.


Клоун: Страждання очищають душу. Але краще по можливості її не бруднити змолоду. Тільки пам'ятай, брат, що будь-яка війна, навіть найсправедливіша, — це кров, бруд і сльози…


Егор: Я вірш вигадав. Це нормально?
Клоун: Ні, чувак. Це ненормально. Але у емо це трапляється. Зачитай-ка, не соромся.
Егор:

Невже ти пробачиш мені
Все, що не було у нас?
Невже до чудо-двері
Підбереться ключ інший?
Невже мені не треба
Відводити в сум'ятті очей?
Невже ти не будеш
У них дивитися з такою тугою?

Клоун: Дякую, брат!

Егор: Придурок, це для Кітті!


Клоун: Послухай, лялечка, я ось все одно ніяк не зрозумію, яким чином ув'язується брутальний хард-кор родоначальників емо і нинішня чорно-рожева туса. Або ти по Реалу не фахівець?
Манія: Ну чому ж. Можу відповісти. Ніяким. Думаю, що якби ці хардкоровци побачили гламурних багатеньких нероб, які зараз називають себе емо, вони б сильно обламалися. З іншого боку, це спільна біда різних музичних субкультур і їх послідовників. Ну а чому так відбувається, я не знаю.
Клоун: Я тобі все поясню. Дискредитація прогресивної ідеології і її підміна — це реакція техногенного суспільства споживання, що не терпить жодного прояву індивідуальності, яка може перешкодити продавати натовпі свій товар, в даному випадку — свою культуру, свій стиль життя. Найпростіший спосіб — це приручити прогресивне явище. Кожне нове покоління намагається вирватися з пут суспільства, придумати свою мову, свою систему цінностей. У відповідь на пошуки себе в ЛСД і вільного кохання замість рокерів-бунтарів з'явилися зручні для продажу кишенькові глем-рокери. Саморуйнівних, злих, епатажних, соціально орієнтованих панків швиденько підмінили веселими поп-панками, які при всій своїй кумедності навряд чи могли когось налякати або розбуркати. Ну і звичайно, поява перших емо це не могло не похитнути основ суспільства споживання. Щирі особисті почуття, справжні емоції, а не сурогат, який постачається мас-культурою, — це непорядок. І як реакція з'являються догматичні правила поведінки емо: що емо повинні носити, як говорити, море стаффа, вузькі, як штани емо-боя, гламурні рожево-чорні рамки… Дивишся, і все в порядку — хороша ідея похована під споживчим сміттям. Де тепер ці міфічні тварини — тру-емо, ніхто не знає. Їх не видно, тому що вони не випинаються. Видно одних позерів. Але незважаючи на все це, навіть позери несуть певну місію в світі серіалів із закадровим сміхом. Вони будять емоції справжні і найрізноманітніші — в першу чергу роздратування, неприязнь, відраза, презирство, жалість і, вже поза всяким сумнівом, інтерес, формуючи дзеркальне рух своїх антиподів — антіемо. «Вони такі ж, як ми, тільки зі знаком плюс», — кажуть емо про антіемо. Але насправді і ті й інші ущербні, тому що намагаються розділити людську особистість навпіл. Одні — похмурі ізгої, скиглії з печаткою аутизму і похмурої рефлексії на штучно заплаканих обличчях. А другі — пластмасово-позитивні, регочуть з будь-якого приводу псевдооптімісти, цілеспрямовано ненавидять перших емо і цим обмежили сенс свого життя. Як можна відокремити сміх від сліз, а радість від смутку, адже це так само штучно, як і нехитро! Висновок простий: людини розумної суспільство перетворилося в людини тупо споживаючого, і тепер, коли він намагається повернути собі хоча б право відчувати й висловлювати свої емоції, його моментально ставлять в стійло. Поводься так, якщо ти емо, виглядай так, слухай то… Ось, власне, і все.
Кіт: Колега, ви не перестаєте мене дивувати. Теорія антинаукова, але досить цікава. Хоча і єресь.

Манія: Банальна соціопсихологи Реалу.


Манія: Нічого не бійся, нічому не дивуйся і заховай свої почуття якомога глибше.

Глава 14 (Нормальний хлопець)[ред.]

Эгор: Чи не геройське це діло з бабами в жіночих снах воювати.

Глава 16 (Ейфорія)[ред.]

Кіт: Не думаю, що Емобой сильніше Королеви. Вони рівні за силою, єдині вищі створення в ЕмоСвіті. Але Королева — зріла жінка, а Егор — ще просто дитина. Подивися, як він пустує в жабнику з цими ляльками.
Клоун: З емо-кідамі. Ну так. Діти. Егор начебто знову в ванні зі своїми різнобарвними іграшками. Дорослі не отримують такого кайфу від купання. У них інші іграшки, хоча у деяких все одно гумові.

Кіт: Ось. Обов'язково треба звульгарнити. Ще й так плоско.


Кіт: Пробачити своїх ворогів є вища міра покарання для них. На таке здатні лише найбільш великі воїни. І тільки такий воїн і може стати королем ЕмоСвіту.

Глава 18 (Барбекю у барбикенів)[ред.]

Манія витерла рукою піт з чола Егора і дістала зі своєї сумки футболку «КС». Вперше Егор побачив її одягненою зверху, але питати нічого не став. Все і так зрозуміло. У негостинного району існували свої закони.


Буратіно був створений на радість людям, а барбікени — на радість собі.


Егор: Смішно.

Манія: Та ні, скоріш сумно. Тут веселяться не від душі, а за службовим обов'язком. Щоб не відставати від інших.


Бейбі: Люди такі смішні й страшні. У них стільки табу. Ось ми весь час займаємося сексом і говоримо про нього. Так любий? Це буденна і обов'язкова частина нашого життя. У нас навіть змагання проводяться. А люди такі недосконалі створіння!


Бейбі: Не розумію, чому Королева терпить емо-кідів. Користі від них — на копійку, а шкоди на мільйон. Вони всіх дістали своїми стражданнями. Любов, любов, любов — найшкідливіше почуття. Біч божий!
Егор: Любов — це не почуття, а душевний стан. Бейбі, ти ж хвалилася, що у вас немає табу. Чим же вам любов не догодила?
Кул: Любов не табу для нас. Ми просто зневажаємо це почуття. Ми ідеальні. Нам не потрібна любов. Вона — для жалюгідних скигліїв, що культивують страждання, типу емо-кідів, й для вищих істот, здатних керувати своїми почуттями, таких як ви й Маргіт. Людей же в реальному світі любов губить та косить, це через неї вони хворіють, стають слабкими й вразливими. Любов — це хвороба, і ми, слава Творцю, до неї не схильні.

Бейбі: А ще від любові бувають діти — ці маленькі емо-кідикі, які вічно плачуть і усміхнені невпопад. Це від них люди старіють і вмирають. А ще від неї божеволіють і пишуть безглузді вірші.


Егор:

Ох вже ці великі зміни!
Вони з новою силою пиляють наші вени.
А ці погані нові ідеї
Ведуть нас в могилу, я просто балдію.
Є засіб надійний від всяких ідей:
Потрібно каструвати всіх розумних людей!
Просто каструвати всіх розумних людей!
Взяти і каструвати всіх розумних людей,
І не буде ідей!
Ох вже ці мерзенні бандити!
Кожен з нас може бути убитим.
Накачалися, сволота, б'ються лобами в стіни.
Вони ж вбивці — це безсумнівно.
Є засіб проти випадкових смертей!
Потрібно каструвати всіх сильних людей!
Просто каструвати всіх сильних людей!
Взяти і каструвати всіх сильних людей -
І не буде смертей!
Ах вже ці маленькі діти!
Вони для нас найстрашніше на цьому світі.
Їм тільки б веселитися, тільки б грати.
На наші на проблеми їм просто наплювати!
Але є все-таки засіб проти дітей -
Потрібно каструвати всіх людей!
Просто каструвати всіх людей!
Взяти і каструвати всіх людей -
І не буде дітей.
Загальна кастрація — ось шлях порятунку нації.


Кул: А знаєте, ваша величність, як насправді розшифровується слово «емо-кід»?
Егор: Як?
Кул: Емоції, що заважають суспільству, які використовує диявол!
Бейбі: Занадто пафосно, вони не емо, а ІМО. Ідіоти, що заважають суспільству!
Манія: Цікаво. А барбікени — це теж абревіатура?
Кул: Звичайно, барбі — це Баби АР-ен-БІ. Річ енд Бьютіфул — якщо хто не знає.
Егор: А Кен?
Бейбі: Котрі їтять нас.
Манія: Вульгарно та грубо.
Бейбі: Зате влучно і вірно. Без рожевих соплів. Адже ми теж емо — еталони модельного образу.
Манія: А по-моєму, ви ІМО — штучні міщанські відтопирки.
Егор: Дівчатка, не сваріться, давайте жити дружньо.
Бейбі и Кул: Дружньо?!
Кул: Ну ні. Дружба — це не кул, від неї і до любові рукою подати. Максимум, на що ми готові, — це респект, респект тим, у кого родовід крутіше, тачка модніше і член довше.
Бейбі: Так точно. Дружба майже любов, а від любові до ненависті один крок. А від ненависті — війни та вбивства. Ось ми, наприклад, нікого не ненавидимо, навіть емо-кідів. Ми їх просто зневажаємо. Ось.

Егор: Але я-то вище створення, і у мене є друзі. Манія, наприклад, або клоун, до якого ми ще не добралися.


Егор: Що це було?
Манія: Звичайна справа. Ти занадто багато наобіцяв цим двом, і вони лопнули від самовдоволення. У тутешніх місцях це вважається апофеозом життя, тепер вони будуть зведені в ранг місцевих героїв.

Глава 19 (Вигнанець)[ред.]

Королева Маргіт: Тепер вступає в силу наш план з Котом під кодовою назвою «Краса рятує світ», а мені так більше подобається «Бог — їсть любов»[2].


Егор: Значить, якщо я правильно зрозумів, армія емо-зомбі, потрісканих сурогатними емоціями, повинна згодувати шість мільярдів беззахисних, отруєних любов'ю людей ненажерливим гусеницях заради штучного щастя обслуговувати величезних комах?
Королева Маргіт: Ну, в загальних рисах ти правильно зрозумів.

Глава 20 (Успокійники)[ред.]

Егор: Маня! Я тобі довіряю, але не дуже!


Манія: Моя психіка витримає все, а ось від цікавості я можу лопнути, як Бейбі з Кулом.


Манія: Знаєш, Егор, в чому твоя проблема? Ти надто «емо».


Манія: У кожній юній істоті, що входить у доросле життя, сидить і зріє нова доросла людина, втрачаючи з віком частину емоцій: дитячу безпосередність, здатність так чисто відчувати, радіти і плакати через дрібниці, зате яку отримує відповідальність, життєвий досвід, цинізм, сарказм і інші атрибути дорослого. Одного ранку будь-яке розумне створення у Всесвіті раптом виявляє, що його підмінили і з дзеркала на нього дивиться хтось новий.


Манія: Не можна ображати тих, хто тебе любить!


Егор: А де ваші інші?

Тру-Пак: Так там… Сплять в королівських покоях. Де ж їм ще спати, вони ж небіжчики.


Тру-Пак: Насправді, Егор, людський мозок майже не вивчений, а мозок емобоя ще взагалі ніхто не чіпав. І потім, скажи, ти, коли був людиною, не сильно парився через те, що колір — він всього один, білий, а всі інші кольори — це всього лише гра світла на різних поверхнях? Думаю ні. Ось і тут не парся. Приймай цей світ таким, яким він є.

Глава 21 (Манія та депресія)[ред.]

Єгор: Досить. Треба Залишити Реал в спокої. Це больше не мій світ. І все, что я в ньому роблю, суцільна шкода и марення. Нехай живі займаються живими, а я займуся своим новим життям.


Манія: Я йду, Егор. Вибач. Мені добре з тобою, але цього мало. Любові у нас так и не вийшло. А це головне для мене. Ти не моя половинка.
Егор: Як це? А ці квіти? А Любовні стогони І конвульсії, а безодня задоволення?
Манія: Так, ти маєш рацію, все це є. Але я — емо-кід, мене не обдуриш. Задоволення бачила, радість бачила, навіть жалість, коли ти, мабуть, згадував, що я лялька. Подяку бачила, а любові від тебе я все-ж не дочекалася. І не дочекаюся. Ти любиш іншу. Моїй любові цілком би вистачило на двох, але це мене не влаштовує. Я шукаю гармонію в любові, тільки вона дасть мені довгоочікувані плоди. Спасибі тобі за все, прощавай!

Глава 22 (Королівський секс)[ред.]

Егор: З тих пір як я потрапив сюди, я постійно чую про щастя, п'ю щастя, їм щастя, але чомусь щасливим не стаю. Навпаки. Стаю все більш і більш нещасним, боюся, я не пролізу в ці чортові ворота.

Королева Маргит: Коли в реальному світі ти пив чай, ти теж не ставав чаєм? І навіть не впадав у відчай.


Егор: Я втомився, зломлений, розчавлений. Якщо це вважається героїзмом в ЕмоСвіті, то я твій герой — Емобой. Я вирішив плисти за течією. Подивимось що буде.


Егор: Ну добре, чесно кажучи, мені все одно. Сподіваюся, що козенятком не стану, хоча, можливо, це кращий варіант.


Егор: Але раз я думаю, що помер, значить, я живу.

Глава 23 (Маски скинуті)[ред.]

Клоун: Чи бачиш, Егор, коли ти будуєш будинок, ти не плануєш в підвалі щурів і у ванній мурах, на горищі літаючих мишок, і сітка в кватирці адже не завжди рятує від спритних комарів.


Кіт: Знову всі мої плани в топці через баб. Все світу зло таїть в собі любов і вічна її сестричка — ревнощі!


Егор: Гот OFF, як піонер. Смієшся наді мною.


Егор: Тільки скажіть мені, як людина може жити в своєму власному внутрішньому світі?
Кіт: Прекрасно. Ми закільцюємо світи, й Кітті буде жити тут вічно. Неначе заблукавши в своєму сні.

Глава 24 («Смерть коштує того, щоб жити, а любов коштує того, щоб чекати»[3])[ред.]

Єгор: Мовчи, Тік-Так! Моє бажання врятувати любов сильніша за страх смерті. Я все вже вирішив. Кіт з метеликом марно будують свої підступні плани. Смерть ніколи не переможе любов! Вони знову в гру зі мною грали, щоб Кітті їм доставив в ЕмоСвіт. Гра закінчена — вони нас втратили. Я прийняв місію свою, і нерви міцніші стали, і серце-привид більше не болить. Я не повернуся назад. Війни не буде. Смерть ніколи не переможе Любов! Прощай, мій найкращий друг! Мене їм не дістати, а ти допоможеш Кітті жити і любити в Реалі без мене.


…щастя — це відчувати хвилі блаженства улюбленої, що розливаються по її ніжному тілу, щастя — це дати життя шанс народитися знову, щастя — тримати улюблену в сильних руках, вдихати її пряний морський п'яний запах, зливатися з нею в палкому шаленому стогонові, вибухнути в ній на піку блаженства.

Примітки[ред.]

  1. Соя, можливо, помиляється, клавішник Rammstein — скоріш за все гетеросексуал. Очевидно, його збила з пантелику імітація статевого акту між Флаке і Тилем на концерті «Live aus Berlin»[1].
  2. У дванадцятій главі аналогічна фраза написана без тире: «Як тільки вони підійшли до воріт палацу, над якими рожевіла напис „Бог їсть любов“, важкі стулки відчинилися і з-за них вилетіли міріади нічних метеликів».
  3. Віктор Цой