Дутковський Лев Тарасович
| Левко Дутківський | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Левко́ Дуткі́вський (9 квітня 1943, Кути, нині Івано-Франківська область — 16 травня 2023, Чернівці) — український музикант і композитор, засновник і керівник вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», народний артист України, режисер, педагог, один з основоположників української естрадної музики.
Цитати
[ред.]Зазвичай я ніколи не дозволяв стороннім людям бути на репетиціях «Смерічки». Але оскільки тут же, у Будинку культури, проходили курси для водіїв, то для цих молоденьких хлопчиків я робив винятки. Тихо і скромно, у звичайній куфаєчці сидів у залі й Назарій. А коли я його прослухав, відразу запропонував стати солістом «Смерічки»[1]. — Про зустріч із Назарієм Яремчуком |
Нас трьох розбили, чесно кажучи, бо комусь це дуже заважало. Занадто український колектив... У 1974 році, коли Брєжнєв дав квіти «Смерічці» й потиснув руку Дутківському, нас, можна сказати, боялися, нам заздрили. Ми співали все українською, кілька пісень російською й англійською Але був ідеологічний відділ при обкомі партії, вони все знали, як робити. Припустимо, після концерту Назарію дали 10 букетів квітів, Зінкевичу – 5, другий раз – навпаки. Такі дрібниці ті ідеологи підмічали і ними травили. Ніхто не сподівався, що «Смерічка» так вирветься «на Союз»[1]. |
Об 11-й вечора до Вижниці прибував потяг із Чернівців, і молодь танцювала до 2-ї ночі. Далі хлопці та дівчата мали дві години до потяга, який на Чернівці повертався о 4-й ранку. О 7-й ранку всі вже були у Чернівцях. Я вмикав кольорові прожектори, і танці були, наче концерт. Молодь від нашої музики просто шаленіла. Особливо коли під час виконання нами якогось повільного танцю у стилі блюз, саксофоніст ішов у зал і грав біля закоханої пари, яка танцювала[1]. |
Скрізь забороняли танцювати сучасні танці, а у нас, у Вижниці, як на «дикому Заході»: будь ласка, танцюй за 50 копійок усе модерне на той час, без обмежень і без проблем[1]! |
Примітки
[ред.]
