Диваки і зануди

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Диваки і зануди» (швед. Dårfinkar & Dönickar) — одна з найвідоміших повістей шведського дитячого письменника Ульфа Старка, опублікована у 1984 році.

Цитати[ред.]

  •  

Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, напевно, не якийсь там зануда.[1]

  •  

Я йшла дорогою життя, щоб стати ні на кого не схожою дивачкою.[2]

  •  

Мама засліплювала всіх і все навколо себе так, що я за нею ставала невидима, як стають невидимими зірки при сході сонця.[2]

  •  

Наші спогади мерехтіли серед ночі, як сонячні прогалинки.[3]

  •  

Для таких диваків, як ми, ні в чому немає певності. Якби все було зрозуміло й просто, то не було б ніяких диваків. Тоді й Бог був би занудою і тільки те й робив би, що скиглив. Тоді краще б уже померти. Крий Боже прожити життя занудою![3]

Примітки[ред.]

Джерело[ред.]

  • Старк У. Диваки і зануди : повість / пер. зі швед. Галини Кирпи. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 160 с. — ISBN 978-617-679-173-7.