Джорда́но Бру́но (італ. Giordano Bruno, 1548—1600) — італійський філософ епохи Відродження, поет, представник пантеїзму. Підтримував вчення Коперника, говорив про безмежність Всесвіту. Засуджений та страчений як єретик.
Краса, яка видима в тілах, є річ випадкова й тіньова… Розум же сприймає справжню красу шляхом звернення до того, що створює красу тіла і прагнення зробити його красивим. Адже це душа зробила й утворила його таким. Отже слід піднятися до того вищого інтелекту, який сам по собі є прекрасним.[1]
Як крапля довбе камінь не дворазовим, а багаторазовим падінням, так і людина стає мудрою не від дворазового, а від багаторазового читання.
Gutta cavat lapidem non bis, sed saepe cadendo: Sic homo fit sapiens non bis, sed saepe legendo.[2]
Хай спустяться разом униз Плюгавство, Насміх, Презирство, Базікання, Обман, а на їхнє місце підіймуться Магія, Пророцтво і всяке відгадування, Віщування, за своїми плодами визнані добрими й корисними.[3]
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
