Гуцульський говір

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта українських наріч і говорів (2005).
   Гуцульський говір (12)

Гуцульський говір (східнокарпатський говір) — один з архаїчних говорів галицько-буковинської групи південно-західного наріччя. Територіально цей говір накладається на етнографічний район Гуцульщину, співвідносний з етнографічною групою українців — гуцулами.

Цитати про гуцульський говір[ред.]

  •  

Ми дома говоримо гуцульською. В горах інакше просто ніяк. Самі гори говорять гуцульською. Поки є гуцули, доти є гуцульська.[1]

  Люба-Параскевія Стринадюк
  •  

Словничок, це те, чого немає в жодних моїх текстах. І не має бути. Гуцульська мова — це найперше інтонації, мелодика, тембр. Вимова. Ритм. Такт. Мої діалоги в текстах радше не читаються, а співаються, як гуцульська співанка.[1]

  — Люба-Параскевія Стринадюк
  •  

Якщо читати «Діда Йванчика» Петра Шекерика-Доника, книжку, написану майже сто років тому, гуцульською мовою про гуцулів, то в ній все ж трапляються гуцульські слова, які в наш час серед гуцулів все рідше, або взагалі вже не вживаються. Це стосується також деяких змін в побуті чи звичаях. Але в житті все так є: щось відходить. Щось додається. Змінюється. Життя не було б життям, якби застигло й не зазнавало змін. Як і мова. Але сама суть, гуцульський дух, залишається. І це — найголовніше.[1]

  — Люба-Параскевія Стринадюк

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg