Гребінка Євген Павлович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Євге́н Па́влович Гребі́нка
Hrebinka Yevhen.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Па́влович Гребі́нка (*21 січня (2 лютого) 1812, Убєжище, Пирятинський повіт — †3 (15 грудня) 1848, Санкт-Петербург) — український письменник, педагог, видавець.

Цитати[ред.]

  • Давно хтось сказав, що українською мовою можна писати лише саме кумедне, смішне... Досить прочитати історію Малоросії, придивитися до характерів її героїв, прислухатися до її пісень, де ремство душі виливається в таких жалібних звуках, як пісня степової чайки, як стогін матері над могилою сина, і ви думаєте: невже народ з таким залізним характером, з такими глибокими почуттями може лише сміятися?


Про Гребінку[ред.]

  • Як байкописець Гребінка займає перше місце в нашім письменстві. Його байки визначаються яскравим національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором і не менш здоровою суспільною і ліберальною тенденцією. Він ішов шляхом, прокладеним у російській літературі Криловим, але йшов досить самостійно, не наслідуючи Крилова, вносячи в свої байки український пейзаж і світогляд українського мужика. (Іван Франко)
  • Увібравши народні традиції, творчо сприйнявши досвід Крилова, Сковороди, Гулака-Артемовського та інших попередників, прямуючи шляхом реалізму і народності, Гребінка підніс байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку нової української літератури та літературної мови. (С. Зубков, 1976)

Джерела[ред.]

  • Шаров І.Ф. 100 видатних імен України. — Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. — С. 101.