Гном у буфеті- написала Жиленко Ірина Володимирівна
|
Він знав ще дідуся хлоп’ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: "Ай-яй!",
Слухняним давав шоколадки.[1][2]
|
|
|
|
|
|
Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи.
Багріє його ковпачок
за склом серед вазочок різних[1][2]
|
|
|
|
|
|
І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки.
І в довгі засніжені ночі
нашіптує дітям казки. [1][2]
|
|
|
|
|
|
Навчився він чемних манер
в одної маркізи з фарфору.
Сказала маркіза: — Тепер
дружити із вами не сором. [1][2]
|
|
|
|
|
|
Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном. [1][2]
|
|
|
|
|
- О.М. Авраменко. Українська література//Підручник для 6 класу. - К.:Грамота, 2014. - С. 84-85 - ISBN 978-966-349-442-5.
