Відута Любов Йосифівна

	Відута Любов Йосифівна
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Любов Йосифівна Відута (9 березня 1970, Львів) — письменниця, (поетеса і прозаїк).

Цитати

Я – українка. Вважаю, що краще зробити бодай одну маленьку справу, аніж невпинно балакати, що щось колись зроблю для своєї країни. Для мене патріотизм — не порожній звук.^[1]

Цитати з творів

Оце вже зась!
Не дам полізти в душу,
Бо ви нічого там не загубили. — «Не дам»^[2]

Я просто хочу,
щоби був щасливим
Народ, що вміє
солов'єм співать. — «Звичайним віршем»^[2]

Mи — українці!
Не терпім наругу!
За гідність нашу
виграємо бій! — «Звичайним віршем»^[2]

Скажіть мені, яке у вас кохання,
А я скажу чи ліком є, чи трунком. — «Скажіть мені»^[2]

Але ніхто не бачить Неба, котре так плаче!
Видно, у Неба також часто душа болить… — «Плач Неба»^[2]

Примітки

↑ Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.

[1] Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.

[Жінка-УКРАЇНКА-2] а ^б ^в ^г ^д Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.

[1]

[2]