Перейти до вмісту

Відута Любов Йосифівна

Матеріал з Вікіцитат
Відута Любов Йосифівна
Стаття у Вікіпедії

Любов Йосифівна Відута (9 березня 1970, Львів) — письменниця, (поетеса і прозаїк).

Цитати[ред.]

  •  

Я – українка. Вважаю, що краще зробити бодай одну маленьку справу, аніж невпинно балакати, що щось колись зроблю для своєї країни. Для мене патріотизм — не порожній звук.[1]

Цитати з творів[ред.]

  •  

Оце вже зась!
Не дам полізти в душу,
Бо ви нічого там не загубили. — «Не дам»[2]

  •  

Я просто хочу,
щоби був щасливим
Народ, що вміє
солов'єм співать. — «Звичайним віршем»[2]

  •  

Mи — українці!
Не терпім наругу!
За гідність нашу
виграємо бій! — «Звичайним віршем»[2]

  •  

Скажіть мені, яке у вас кохання,
А я скажу чи ліком є, чи трунком. — «Скажіть мені»[2]

  •  

Але ніхто не бачить Неба, котре так плаче!
Видно, у Неба також часто душа болить… — «Плач Неба»[2]

Примітки[ред.]

  1. Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.
  2. а б в г д Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 06.11.2023.