Володимир Святославич

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Святославич
Vladimir I of Kiev - Project Gutenberg eText 20880.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Святославич (також Володимир Великий, Володимир І; давньорус. Володимѣръ Свѧтославичь, 958? — 1015) — руський державний і політичний діяч, великий князь Київський (978 або 980 – 1015). Син Святослава Ігоровича. 988 року охрестив Русь.

Цитати[ред.]

  • Хто не зайде завтра на ріку, багатий чи убогий, прошак чи робітник, буде моїм ворогом.

Про Володимира[ред.]

  •  

Не було нікого, хто спротивився б його благочестивому наказові,— як хто не з любові, то зі страху перед княжим наказом хрестився, бо його благовірність із владою була з'єднана. — про хрещення Русі

  — Митрополит Іларіон
  •  

І був він ненаситний на блуд, і, приводячи до себе замужніх жінок і дівчат, він розтлівав їх. Був бо він [такий] жонолюбець, як і Соломон, бо в Соломона було, кажуть, сімсот жон і наложниць триста, і мудрий він був, а кінець кінцем погиб. Сей же був невіглас, а кінець кінцем знайшов [вічне] спасіння.[1]«Повість минулих літ».

  Нестор Літописець
  •  

Про Володимира Великого знали: «неймовірно милостивий». Кожному жебракові й бідареві дозволено було прийти на княжий двір по їжу й питво – скільки треба, і брати гроші, щодня роз’їжджими воза­ми постачалися страви і квас та мед всім недвигам: калікам і немічним по їхніх кутках. Все роздавав князь потребуючим, а собі не збирав скарбу; нічого не завойовував, – тільки обороняв державу, будуючи фортеці на кордонах[2].
З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1981 року

  Василь Барка

Примітки[ред.]

  1. Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. — С. 49
  2. Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Ваcиль Барка Необхідність поезії для віри

Джерела[ред.]

  • Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 51