Перейти до вмісту

Білий кінь Шептало

Матеріал з Вікіцитат

Білий кінь Шептало — оповідання Володимира Дрозда.

Цитати

[ред.]
  •  

Змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам.

  •  

Він сподівається на Степанову добрість.

  •  

З конюхом у нього особливі стосунки.

  •  

Він , Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі.

  •  

Шептало вперше пошкодував, що опинився на видноті

  •  

Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста

  •  

Він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини

  •  

Йому кортіло будь-що виправдати Степана

  •  

Люди, знають: на Шептала можна покластися.

  •  

Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться.

  •  

Він свого досяг, зумів прикинутися; вони повірили

  •  

Інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його.

  •  

Розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.

  •  

Краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.

  •  

З усього нинішнього життя чи не найважче гнітила його оця табунна, тричі на день подорож до колодязного корита.

  •  

Шептало й собі змушений був штовхатись і лізти наперед, у тісняву, ніби звичайний кінь.

  •  

Він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер.

  •  

Я інакший, ніж вони

  •  

Сам ні від кого не залежить і нікому не кориться.

  •  

Шептало поглядає на конюха поблажливо

  •  

Солодке почуття прощення й солідарності з конюхом охоплює Шептала.

  •  

Образа була така несподівана, приголомшлива, глибока.

  •  

Його повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай.

  •  

Все життя цирк для нього манливо, запаморочливо пахнув святковістю міських ранкових вулиць.

  •  

Бач, не п'є бісова худобина,

  •  

Раптом з болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю.

  •  

Цієї хвилини він був справжнім білим конем, відважним та одчайдушним, як його далекі предки.

  •  

Йому ще ніколи в житті не бігалося так легко.

  •  

Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях.

  •  

Білий кінь задер голову, сп'яніло заіржав, не в силі стримати буйної радості.

  •  

Це були найкращі хвилини Шепталового життя.

  •  

Шептало побачив у водянім дзеркалі себе — незвично білого, аж до щему в очах.

  •  

Протягом усього життя в конюшні обманював себе: він уже давно не був білим конем. Він був бруднувато-сірим, попелястим

  •  

Шепталові раптом закортіло почути Степанів голос, ласкаво ткнутися мордою в його замахорчені долоні, хай навіть ударить, висварить.

  •  

Білому коневі бувало завжди по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника.

  •  

Коні здивуються, бо ніколи не бачили його такого білого, гарного. Степан вважатиме, що він хоче виділитися, показати норов.

  •  

Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.

  •  

Шептало ступив кілька кроків, гепнувсь у грязюку і покотився по дорожній хлюпавці. Коли звівся на ноги, вже не був білим конем; до ранку земля підсохне, обсиплеться, і він стане таким же сірим, яким був досі.

  •  

Білий кінь, скільки зміг, просунув голову між двох жердин загорожі та й собі задрімав, стомлений нерозумною блуканиною…

Джерела

[ред.]