Перейти до вмісту

БожеВільні

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«БожеВільні» — український ігровий повнометражний фільм, історична драма 2023 року режисера Дениса Тарасова, герої якого у 70-ті роки ХХ сторіччя стикаються з винаходом тоталітарної радянської системи – «каральною психіатрією».

Цитати про фільм

[ред.]

З інтерв'ю режисера Дениса Тарасова

[ред.]
  •  

Декілька років тому до нас прийшла Ксенія Заставська. Вона принесла ідею та перший драфт сценарію. Нам дуже сподобалася ця тема, тому що, по-перше, в Україні ніхто не знімав художніх фільмів про каральну медицину і психіатрію в Радянському Союзі. Мене ця тема зачепила тим, що це серйозна історична тема, яка замовчувалась. Дуже хотілося говорити про це і бути першим, хто зніме про тиранічні обставини, в яких опинялися люди в психлікарні[1].

  •  

Зараз є багато інформації в інтернеті, також є книжки та статті. Нашим експертом і консультантом був Семен Глузман — психолог і психіатр, який був дисидентом. Він сам пройшов всі ті тортури. Ми показали приблизно 3–5 % тортур, які були в тих лікарнях[1].

  •  

Кожен персонаж у фільмі має реального прототипа. Головний герой Андрій Довженко — збиральний образ дисидентського руху. Всі люди, які разом із ним були в психлікарні, — реальні люди, з яких ми писали драматургічні моменти[1].

  •  

Я дуже люблю музику, вона дає багатошаровість. Композитор Хосе Мірзахоль, який написав музику до фільму, допоміг зробити історію дуже об'ємною. Про письменництво вже знімали кіно, а про музику... Передати каральну психіатрію через рок, через естетику 70-х років — це виклик. Завдяки нашій потужній команді ми цей виклик побороли[1].

  •  

Масштаб трагедії важко осягнути. Ми знайшли дані про близько від 5 до 6 млн людей, які постраждали від каральної психіатрії в Радянському Союзі.
Коли ми знімали досить жорстокі сцени, я думав, чи не буде це занадто для глядача. Однак під час повномасштабного вторгнення ми побачили Бучу, Ірпінь, то я думаю, що сцени у фільмі ще лайтовенькі[1].

  •  

Найстрашніша психлікарня розташовувалася у Дніпропетровську, куди звозили всіх дисидентів і непокірних людей зі всього Союзу. Дуже жорстока і страшна психлікарня: не так багато свідчень залишилося про те, що відбувалося всередині. Щоб це осягнути, не знаю, скільки потрібно років. Це треба розкопувати архіви КДБ у Москві, до яких ми ніяк, ніяк не доберемось[1].

  •  

Я дійшов до думки, що у радянських людей, а зараз вони росіяни, все побудовано на страху та залякуванні. Чому зараз Росія не може постати проти Путіна? На Росії багато людей, які незадоволені владою, але з покоління в покоління передається страх через залякування. Людей більше, ніж влади і поліції, але вони все одно бояться.
Також у 1960–1970-х роках дуже сильно почали працювати інститути пропаганди. Людям дуже красиво і чітко вкладали, що таке добре, а що — погано. Через каральні психіатричні методи теж було залякування[1].

  •  

Цей фільм важливий і потрібний, якщо у когось залишилися ностальгічні нотки за Радянським Союзом. Для того щоби розуміти, що таке «коріння зла», звідки воно походить, треба знімати та дивитися такі фільми. Треба кричати на весь світ про те, що відбувалося раніше, щоби протистояти тому, аби такого не відбувалося зараз і в майбутньому[1].

Примітки

[ред.]