Беназір Бхутто

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беназір Бхутто
Benazir Bhutto.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Беназі́р Бху́тто (урду بینظیر بھٹو‎, англ. Benazir Bhutto; 1953—2007) — пакистанська політик, прем'єр-міністр Пакистану в 1988–1990 і 1993–1996 роках. Перша у новітній історії жінка-прем'єр країни з мусульманською більшістю населення. Донька Зульфікара Алі Бхутто.

Цитати[ред.]

  •  

Мій батько – віруючий мусульманин. Коли мати у 12 років наділу на мене чадру, батько сказав: «Нехай вона виросте і сама вирішить для себе, відкривати їй обличчя чи ні, — іслам дає жінці право розпоряджатися власним життям на свій розсуд». Більше я не носила чадру.[1]

  •  

Я не вибрала це життя, воно вибрало мене.[1]

  •  

Демократія — це не кінець. Демократія — це початок. І в Пакистані, нарешті, ми можемо починати.[2]після перших за 11 років вільних виборів і обрання прем'єром 1988 року

  •  

Що не записано, того нема в пам'яті.[3]

  •  

Ні, я не вагітна. Я товста. І, як прем'єр-міністр, маю право бути товстою, якщо хочу.[4]відповідь на питання журналіста, чи вона вагітна

Про Бхутто[ред.]

  •  

Якщо донька Неру могла стати прем'єр-міністром Індії, то чому моя донька не мала б стати прем'єром Пакистану?[5]

  Зульфікар Алі Бхутто
  •  

Її всесвітня популярність на момент смерті була соціологічним феноменом. Бхутто стала один із дуже небагатьох мусульманських лідерів, які отримали культовий статус політичного мученика на Заході та водночас викликáли велику симпатію в мусульманському світі.[6]

 

Her global popularity at her death was a sociological phenomenon. She became one of the very few Muslim leaders to assume the iconic status of a political martyr in the West while simultaneously evoking strong sentiments in the Muslim world.

  — Акбар Ахмед, дослідник ісламських держав
  •  

Сімейна харизма рідко трапляється, але у випадку з Беназір прізвище Бхутто має значення, оскільки харизма її батька легко передалася їй. Вона мала свою харизму, коли з'явилася в 1980-х роках як молода, освічена жінка з гарно поставленою мовою і чіткими ідеями. Її головними плюсами були інтелект, упевненість і те, що вона могла розмовляти з людьми різного походження з емпатією. Вона мала рідкісне почуття гумору, яке вона ніколи не втрачала, попри те, що вона мала непевне й непросте життя. Передовсім, вона вміла ефективно використовувати засоби масової інформації. Вона мала чимало недоліків як політичний лідер. Була причетною до надто багатьох історій про корупцію, не була хорошим адміністратором і була схильна прислухатися до свого маленького «кухонного кабінету», який дуже часто складався з людей, які казали те, що вони хотіла почути. Вона стала прем'єр-міністром у досить молодому віці й не мала попереднього політичного або урядового досвіду.[6]

 

Familial charisma is rare, but in Benazir’s case the Bhutto name matters, in that her father’s charisma easily transferred to her. She had her own charisma when she emerged in the 1980s as a young, articulate, well-educated and well-spoken woman. Her chief assets were her intelligence, her confidence, and the fact that she could talk to people of various backgrounds with empathy. She had the rare quality of humour, which she never lost in spite of leading an uncertain and challenging life. Above all, she could use the media effectively. Her faults as a political leader were many. Too many stories of corruption stuck to her. She was not a good administrator. She was too inclined to listen to her small kitchen cabinet, which very often consisted of people who would say what they thought she wanted to hear. She became prime minister at a particularly young age and had no prior political or other cabinet experience.

  — Акбар Ахмед
  •  

Це була жінка, яка хотіла перемогти у своїй війні лише однією зброєю — діалогом і політичними переговорами.[7]

  Романо Проді, прем'єр Італії; реакція на смерть Бхутто (2007)

Примітки[ред.]