Перейти до вмісту

Барбак Оксана Петрівна

Матеріал з Вікіцитат
Барбак Оксана Петрівна
Стаття у Вікіпедії

Окса́на Петрі́вна Барба́к (нар. 29 вересня 1984 м. Вінниця, Вінницька область) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України (2017).

Цитати з творів[ред.]

  •  

А що, як Месія не прийде вдруге?
А що, як ми згоримо у вогні
І не побачимо того Раю,
І не достойні будем Землі?[1]

  •  

Потягається небо. І місто розплющує око.
Знову ранок поставив цей клятий будильник на п'яту,
І десятки разів ти ходитимеш колом, допоки
Твоя карма сама не почне світ за очі тікати.[2]

  •  

Й порожні серця інстинктивно у грудях пульсують,
Й до смерті далеко, а душі в тілах вже зносились.[3]

  •  

Не мати душі — незвичайно, проте дуже модно,
Й нехай ідеал у мистецтві давно уже зник,
Бездушним простіше робити усе, що завгодно.[3]

  •  

А сонце кажуть золота монета
Але її нікому не дістати.
Ви подивіться в очі немовляти
Це може в них живе душа поета. — Присвята В. Стусу.[4]

Цитати про автора[ред.]

  •  

Оксана Барбак — либонь, найяскравіше поетичне обдаровання за всі 15 літ трудів і днів творчої асоціації «Студентська муза».

  — Михайло Стрельбицький[5]
  •  

Барбак, на противагу багатьом таким своїм ровесникам-«текстотворцям», не втрачає сенсу соціального й етичного, відчуття мелодизму фрази намагається не губити. «Тигрів реальності» вона приборкує ніжно, але впевнено. Перед їх «хижим буденним подихом» не пасує.

  — Михайло Стрельбицький[5]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

Оксана Барбак. Я — протиотрута твоя. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. — 108 с.