Афродіта

Афродіта

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Афродіта (дав.-гр. Αφροδίτη) — у давньогрецькій міфології богиня кохання, краси та продовження роду. Одна із 12 верховних олімпійських богів, що мешкають на Олімпі. Цариця німф і грацій. Остання дочка небесного бога Урана; за іншою версією — донька Зевса. Дружина бога ковальства і майстерності Гефеста.

Цитати

	187] ...Божеський член, вперве вістрям відтятий, 188] Впав із облитого хвилями берега в темнеє море, 189] Довго носили його морські хвилі, аж поки на тому 190] Тілі безсмертному білая піна насіла, а з неї 191] Вийшла богиня нова; приплила вона зразу в Кітеру, 192] Потім до берега Кіпру, облитого морем, допливши, 193] Вийшла з води там прегарна богиня, а де лиш ступила, 194] Від її ніг зацвітали цвітки. От тому Афродіта 195] Зветься вона, що родилася з моря, і звесь Кітерея, — міф про народження Афродіти.
	[188] μήδεα δ᾽ ὡς τὸ πρῶτον ἀποτμήξας ἀδάμαντι 189] κάββαλ᾽ ἀπ᾽ ἠπείροιο πολυκλύστῳ ἐνὶ πόντῳ, 190] ὣς φέρετ᾽ ἂμ πέλαγος πουλὺν χρόνον, ἀμφὶ δὲ λευκὸς 191] ἀφρὸς ἀπ᾽ ἀθανάτου χροὸς ὤρνυτο· τῷ δ᾽ ἔνι κούρη 192] ἐθρέφθη· πρῶτον δὲ Κυθήροισιν ζαθέοισιν 193] ἔπλητ᾽, ἔνθεν ἔπειτα περίῤῥυτον ἵκετο Κύπρον. 194] ἐκ δ᾽ ἔβη αἰδοίη καλὴ θεός, ἀμφὶ δὲ ποίη 195] ποσσὶν ὕπο ῥαδινοῖσιν ἀέξετο· τὴν δ᾽ Ἀφροδίτην 196] ἀφρογενέα τε θεὰν καὶ ἐυστέφανον Κυθέρειαν
	— Гесіод. «Теогонія».

	Барвношатна владарко, Афродіто, Дочко Зевса, підступів тайних повна, Я молю тебе, не смути мені ти         Серця, богине, Але знов прилинь, як колись бувало: Здалеку мої ти благання чула, Батьківський чертог кидала й до мене         На колісниці Золотій летіла ти. Міцнокрила Горобина зграя, її несучи, Над землею темною, наче вихор,         Мчала в ефірі. Так мені являлася ти, блаженна, З усміхом ясним на лиці безсмертнім: «Що тебе засмучує, що тривожить,         Чом мене кличеш? І чого бажаєш бентежним серцем, І кого схилити Пейто повинна У ярмо любовне тобі? Зневажив         Хто тебе, Сапфо? Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари вестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро,         Хоч ти й не схочеш…» O, прилинь ізнов, од нової туги Серце урятуй, сповни, що бажаю, Поспіши мені, вірна помічнице,         На допомогу.
	— Сапфо. «Ода до Афродіти»

	Перси навчилися від ассирійців і арабів також приносити жертви небесній Афродіті: цю богиню називають Міліттою серед ассірійців, Алілат серед арабів, Мітрою серед персів.
	— Геродот. «Історія»

	О музо, розкажи мені про діла золотої Афродіти, богині Кіпру, яка вселяє солодке бажання в богів і панує над расами смертних людей, і птахами, що літають у небі, і всіма тваринами, скільки, незліченних , вона землю годує, а скільки море. кожен змагається за милість чудово оздоблена Кітерія.
	Μοῦσά μοι ἔννεπε ἔργα πολυχρύσου Ἀφροδίτης, Κύπριδος, ἥ τε θεοῖσ ιν ἐπὶ γλυκὺν ἵμ eron ὦrse καί τ' ἐδαμάσσατο φῦλα καταθνητῶν ἀνθρώπω ν οἰωνούς τe διιπETέας καὶ θηρία πά ντα, ἠμὲν ὅσ' ἤπειρος πολλὰ τρέφ ει ἠδ' ὅσα πόντος· πᾶsin δ' ἔρgα μέμηλεν ἐυστεφάνου Κυθερείης.
	— «Гомерівські гімни». (5.1–6)

	Афродіта уособлює непереборну силу кохання та потяг до сексуальності, які лежать в основі самого життя. У кожній живій істоті богиня, якщо захоче, вміє запалити бажання, яке розгорається, як вогонь, руйнуючи кожне правило [...]. Поза правилами, поза справедливістю, могутня сила переповнює кожне створіння і штовхає їх наважитися на те, на що вони б ніколи не наважилися, якби були при здоровому глузді. Оскільки, коли вона кохає, всі, здається, втрачають розум і дозволяють себе захопити пристрастю, Афродіта вважається справді божевіллям, але особливого типу: «найбільші дари (пише Платон) приходить до людей від частини богів через божевілля, те, що дається божественною благодаттю.
	— Джуліо Гвідоріцці. «Грецький міф - Боги». 2009

	Зевс — цар, Зевс яскравої блискавки — володар усіх речей; він сховав їх усіх, а потім змусив їх піднятися зі свого священного серця у світло, що дає радість , здійснюючи жахливі вчинки. Воістину перш за все золота Афродіта, бажана Уранія, зачала від однієї еякуляції.
	— «Папірус з Дервені». V-IV століття до н. е.

	Арес відокремлює протилежності у всесвіті одна від одної, Гефест невпинно приводить всю організацію чуттєвого до правил мистецтва. Обидва боги потребують Афродіти: один, щоб внести гармонію та порядок у протилежності, інший, щоб ввести в розумні твори красу та всю пишноту, яка змогла зробити цей світ найпрекраснішим із видимих ​​речей.
	— Прокл Діадох

	А Кіпріс, сидячи осторонь, Сміється з цих убивчих знарядь, Менш могутніх, ніж її молитви, Менш страшних, ніж її погляд. — Кіпріс — інша назва Афродіти, богині, якій поклонялися на Кіпрі.
	— Леконт де Ліль. Варварські вірші (1862).