Перейти до вмісту

Андрущенко Юрій Васильович

Матеріал з Вікіцитат
Юрій (Марат) Андрущенко
Стаття у Вікіпедії

Андрущенко Юрій Васильович (*11 серпня 1910, Великоселецьке, Оржицький район, Полтавська область — 31 січня 1975, Полтава) — український поет.

Цитати

[ред.]

З автобіографії

[ред.]
  •  

Ще, коли мені було 6 років, я вже вмів малювати і читати. Мав у себе буквар, багато цікавих казочок, які, до речі, лише налякували мене, робили з мене дитину-боягуза. В ці роки я цілком був під впливом побожної бабусі Марії та матери моєї матері Насті Лукични — вчительки церковн[о]-приходської школи у м. Оржиці.
Бабуся Марія часто водила мене до церкви і говорила мені, що Христос був великою людиною — богом! Бабуся-ж Настя — навпаки: розповідала мені малому про дива науки й техніки[1]. — Для «Словника українських письменників», 18 квітня 1929 р.[2]

  •  

Х. Богодарівка та сусідні, й х. Смілянщина в цей момент уявляли з себе запілля банд, повстанців, партизанів… Так — роки [19]17-[19]18-[19]19-[19]20… Часами, коли вихори революції вщухали, батьки (моя мати теж народня вчителька) починали навчання в школі[3]… — Для «Словника українських письменників», 18 квітня 1929 р.[4]

  •  

[19]21 рік… Голод… Наша сім’я годувалась виключно кофе, що його мати робила з недоброго ячменю та жита… А в [19]22 році ми кидаємо х. Богодарівку і знову від’їжджаємо до містечка Оржиці[3]. — Для «Словника українських письменників», 18 квітня 1929 р.[5]

  •  

Ц.К. «Плуг» у [19]26 році зарахував мене студійцем.
Зараз (1929 р.) я працюю в м. Лубнах у літоб’єднанні «Колос», де є член літературної трійки. «Колос» видає літературну сторінку в округовій газеті «Червона Лубенщина» в якій я приймаю якнайактивнішу участь.
Писати починав прозою, але вважаю (принаймні так мені говорять і друзі-літробітники), що проза мені дається важче, ніж поезія, тому й літпродукцію мою переважає поезія[6]. — Для «Словника українських письменників», 18 квітня 1929 р.[7]

  •  

Футуризму (О, Михайль Семенко, чого бажаєш ти?..) поки що не визнаю і вважаю, що «футуризм» коверкає і стиль і форму. Хоча гадаю, що, можливо, футуризм у майбутньому забере своє; з колосальним розвоєм техніки футуризм у літературі бодай може й запанувати, і, можливо, відкине від поезії інтимну лірику[8]. — Для «Словника українських письменників», 18 квітня 1929 р.[9]

  •  

Спілку «Плуг» вважаю, як одну з авторитетних письменницьких спілок на Україні.
Крім літературної роботи, я ще виконую роботу, яку доручила мені Етнографічна Комісія Укр[аїнської] Акад[емії] Наук. Туди надсилаю етнографічний матер’ял з місцевости, що оточує мене[8]. — Для «Словника українських письменників», 18 квітня 1929 р.[10]

Примітки

[ред.]
  1. Автобіографії , 2015, с. 44
  2. Датується за супровідним листом
  3. а б Автобіографії , 2015, с. 45
  4. Датується за супровідним листом
  5. Датується за супровідним листом
  6. Автобіографії , 2015, с. 46
  7. Датується за супровідним листом
  8. а б Автобіографії , 2015, с. 47
  9. Датується за супровідним листом
  10. Датується за супровідним листом

Джерела

[ред.]
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3