Альфонс де Ламартін

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфонс де Ламартін
Lamartine, par Decaisne.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Альфонс де Ламартін (фр. Alphonse de Lamartine; 1790 – 1869) — французький поет і політичний діяч.


  • Поезія має бути тією мовою, яку чути, що вона промовляє, що відлунює в людській душі, що є живою душею наших найінтимніших почуттів, мелодією нашої думки.
  • Природа — це творіння, якому Він [Бог] дав ритм і мелодію.
  • Страждання єднають два серця тіснішим зв'язком, ніж щастя; спільні муки створюють сильніший зв'язок, ніж спільні радості[1].
  • Я нікого не наслідував, я виражав тільки самого себе, для себе ж. Це не було мистецтво, це була розрада мого серця, яке захлиналося в риданнях. Ці вірші були стогоном або криком душі. Я кадансував цей крик.

Джерела[ред.]

  • Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: "Навчальна книга-Богдан", 2006. — С. 15-16
  • Як удосконалювати самого себе / Томан І: Пер. з чес. — К.: Політвидав України, 1984. — С. 206