Аксаков Костянтин Сергійович
| Костянтин Аксаков | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Костянтин Сергійович Аксаков (рос. Константин Сергеевич Аксаков; 1817–1860) — російський письменник, критик, мовознавець.
Цитати
[ред.]- Слово можна розглядати, охопити в одній точці часу, як щось уже створене, що постійно перебуває у просторі, так би мовити… Потім. Слово можна розглядати з історичної точки зору, як щось, що твориться в часі; щоб дійти до цих форм, до цього стану, в якому ми його маємо, тобто до стану освіченої мови (під цим словом ми розуміємо мову народу, який існує як суспільство), слово мусило пройти довгий шлях, який воно продовжує і тепер, але тільки змінюючи й розповсюджуючи форми, які воно прийняло.[1] («О грамматике вообще. По поводу грамматики В. Белинского», с. 16)
- Письмо, що ніяк не є вимовою, письмо, що явно малює букви, не може і не повинно наслідувати і передавати вимову; навпаки, воно визначене, воно повинно виводити слово до тієї визначеності, до його твердих стійких начал (у звукові), до тих основних, внутрішніх, філологічних законів, котрі лежать у ньому і під час вимови, виражаючи таким чином його організацію.[2] («О грамматике вообще. По поводу грамматики В. Белинского», с. 392)