Перейти до вмісту

Істоміна Авдотья Іллівна

Матеріал з Вікіцитат
Істоміна Авдотья Іллівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Істоміна Авдотья Іллівна (народилась 6 (17 січня) 1799 року — померла 26 червня (8 липня) 1848 року) — російська артистка балету. З 1816 р. — провідна танцівниця балетної трупи Санкт-Петербурга.

Цитати про роботу в театрі

[ред.]
  •  

«Мене на 20 році з часу випуску зі школи дорікають, що мій репертуар зменшився… Чим же я винна, що балетів цих більше не дають? І що сталося останнього року моєї служби?»[1]

Цитати про Істоміну Авдотью Іллівну

[ред.]
  •  

«Істоміна була середнього зросту, брюнетка, гарної зовнішності, дуже струнка, мала чорні вогняні очі, прикриваються довгими віями, які надавали особливий характер її фізіономії, вона мала велику силу в ніг , Апломб на сцені і водночас грацію, легкість, швидкість в рухах ... » (Пімен Миколайович Арапов, найперший історіограф російського театру)[1]

  •  

«Роль танцівниці Зефірети у комедії-водевілі князя Шаховського "Фенікс, або Ранок журналіста" Істоміна грала чарівно, як розумна та досвідчена актриса».[2]

  •  

«Я бачила Істоміну вже важкою, потовстішою, літньою жінкою. Бажаючи здаватися молодою, вона завжди була набілена і нарумянена. Волосся в неї було чорне, як смола: говорили, що вона їх фарбує. Очі у Істоміної були великі, чорні та блискучі» ( Авдотья Яківна Панаєва в книзі спогадів)[1]

  •  

«Коли він сидів у ложі зі своєю дружиною, то самовдоволено на всіх поглядав, бо сяяв діамантами: шарф у нього був заколоти діамантовою шпилькою, на сорочці гудзики були діамантові. Він не одягав рукавичку на ту руку, на пальці якої була надіта кільце з великим діамантом. Але недовго Істоміна насолоджувалась своїм пізнім подружнім щастям: її здоров'як-чоловік схопив тиф і помер. Невтішна вдовиця спорудила дорогий пам'ятник у кольорі років померлому чоловікові і навіть збиралася стати черницею. ( Авдотья Яківна Панаєва в книзі спогадів про заміжжя Істоміної)[1]

  •  

"Істоміну звільнити нині зовсім від служби" (імператор Микола I дав відповідь на прохання Істоміної щодо поїздки для поправки здоров'я)[3]

  •  

«Авдотья Іллівна Екуніна, відставна артистка» (напис на могильній плиті з невеликою пам'яткою з білого мармуру на цвинтарі у Великій Охті)[1]

  •  

Блискуча, напівповітряна,
Смичку чарівному слухняна,
Натовпом німф оточена,
Стоїть Істоміна; вона...[4]

 

Блистательна, полувоздушна,
Смычку волшебному послушна,
Толпою нимф окружена,
Стоит Истомина, она ...

  — О. С. Пушкін, роман «Євген Онєгін»

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]