Іздрик Юрій Романович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іздрик Юрій Романович
ВП Юрий Издрык.jpg
Юрій Іздрик (2008)
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іздрик Юрій Романович (нар. 16 серпня 1962) — український прозаїк, поет, культуролог.

Цитати[ред.]

  •  

Вона була єдиною жінкою, з котрою мені подобалося спати. Ну, спати, просто спати, розумієш? Я ненавиджу, коли хтось вночі пітніє коло мене, сопе мені у вухо, коли чиєсь волосся лізе в очі. Але з нею все було по-інакшому. Я повірив, що можна спати обійнявшись цілу ніч. Що можна прокидатися вночі тільки для того, щоб обійняти ще. Що можна любити її запах. Що можна любити всі її запахи. Що першим ранковим бажанням є не тотальна дезинфекція, а бажання поцілувати. Зазвичай я прокидався раніше і дивився, як вона спить. Куди там! — я просто милувався, дивлячись, як вона спить. Я не знав, що можна спати так гарно, що гарним може бути навіть дихання. Я ніколи не здогадувався раніше, що можу полюбити чиєсь дихання, зрештою, раніше я не здогадувався багато про що, і віриш… був набагато щасливішим.[1]

Цитати про автора[ред.]

  •  

З огляду на пропиті разом роки це справді важко і не завжди мені вдається — відокремитися від Іздрика.[2]Юрій Андрухович

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Іздрик.. Острів Крк та інші історії: повість, новели, автокоментар / Передмова Юрія Андруховича. — І.-Ф.: Лілея-НВ, 1998. — 120 с. — ISBN 966-7263-38-X