Адольф Гітлер

Матеріал з Вікіцитат
Adolf Hitler
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Адольф Гі́тлер (нім. Adolf Hitler; 1889–1945) — німецький політичний діяч, «фюрер» Третього Райху у 1933–1945 роках, диктатор, теоретик нацизму.

Цитати[ред.]

  •  

Расове питання ключове не тільки у світовій історії, а й, загалом, у людській культурі.

 

Die Rassenfrage gibt nicht nur den Schlüssel zur Weltgeschichte, sondern auch zur menschlichen Kultur überhaupt.

  «Mein Kampf», S. 372
  •  

Права людини нищать права держави.

 

Menschenrecht bricht Staatsrecht

  •  

Націонал-соціалізм — це більше, ніж релігія. Це воля нового людського створення світу.

 

Der Nationalsozialismus ist mehr noch als Religion. Er ist der Wille zur neuen Menschenschöpfung[1].

  •  

Однак я вирішив стати політиком. — Гітлер у своїх працях писав, що йому урвався терпець і він вирішив стати політичним діячем, аби перервати правління євреїв

 

Ich aber beschloss nun, Politiker zu werden.

  •  

Хто хоче жити, той повинен боротися, а хто не захоче чинити опір у цьому світі вічної боротьби — той не заслуговує права на життя.

  «Mein Kampf», S. 317
  •  

Якщо у боротьбі бере участь уся нація, то вона у разі поразки поділяє долю держави, якщо ж нація не виявляє інтересу, то серед переможених лише її керівництво. У першому випадку виникає гнів народу по відношенню до ворога, в другому — до вождя[2]З виступу від 2 лютого 1934 року

  •  

Нікого не любити - це найбільший дар, який робить тебе непереможним, так як нікого не люблячи, ти позбавляєшся найстрашнішого болю.

  •  

За ким молодь, за тим і майбутнє.

Про Гітлера[ред.]

  •  

Ніколи раніше історію людства такою мірою не визначала сваволя однієї людини…[3]

  — Ґріґоре Ґафенку, міністр закордонних справ Румунії в 1939—1940 рр., праця «Останні дні Європи» (1946)
  •  

Недовіра Гітлера до професіональних німецьких дипломатів була цілком виправдана. У стінах німецького міністерства закордонних справ і його представництвах закордоном працювали люди старої виучки, які не схвалювали нацистський режим і боялися, що політика Гітлера невдовзі приведе країну до загибелі. У деяких з них ці настрої були настільки сильно виражені, що вони вважали себе зобов'язаними протистояти офіційній політиці й навіть попереджати противників Гітлера, щоб ті готувалися до найгіршого. Серед дипломатів, як і серед воєначальників, траплялись і такі, які сподівалися, що іноземні держави створять умови для поразки нацистів.[4]

  — Вільям Ланґер, американський історик
  •  

Німецький порядок формувався сторіччями. За Гітлера його формування досягло найвищої точки.

  Олександр Лукашенко, інтерв'ю газеті «Handelsblatt» 25 листопада 1995[5]

Виноски[ред.]

  1. Bernd Nitzschke, Hitlers pseudoreligiöse Erlösungsvision
  2. Фест Іоахим. Адольф Гітлер. Том II // З виступу від 2 лютого 1934 року
  3. Фляйшхауэр, с. 18
  4. Фляйшхауэр, с. 35
  5. Душенко К. В. Словарь современных цитат [Електронний ресурс] : 5 250 цитат и выражений XX и XXI века, их источники, авторы, датировка. — Москва: Эксмо, 2006. — С. 415

Джерела[ред.]

  • Фляйшхауэр И. Пакт. Гитлер, Сталин и инициатива германской дипломатии 1938–1939: Пер. с нем. / Вступ. сл. Фалина В. М., предисл. Безыменского Л. А. — М.: Прогресс, 1991. — 480 с. ISBN 5-01-003212-0
  • Peter Köhler, Die besten Zitate der Politiker — Mehr als 1.000 prägnante Sprüche, Humboldt, 2008