Бурлюк Давид Давидович
| Давид Бурлюк | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
' Дави́д Дави́дович Бурлю́к (9 (21) липня 1882, хутір Семиротівщина (Семиротівка)поблизу с. Рябушки, Лебединський повіт Харківська губернія, Російська імперія (нині урочище Бурлюк Лебединський район Сумська область, Україна) — 15 січня 1967, Нью-Йорк, США) — художник, поет, теоретик мистецтва, літературний і художній критик, видавець родом з України.
Цитати[ред.]
Мій колорит глибоко національно український. Помаранчеві, зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля. Коли я рисую, мені здається, що я дикун, котрий тре сук однієї фарби об іншу, щоб одержати кольоровий ефект. Ефект горіння. Ефект сластолюбства, збудження статтю однієї фарби характерних рис і особливостей іншої.[1] |
Про себе[ред.]
… З боку батькового — ми українські козаки, нащадки запорожців. Наше вуличне прізвисько "Писарчуки", ми були писарями Запорозького війська. Батько писав вірші по-російськи й по-українськи, але рідною мовою мало. З усіх письменників я Гоголя знав краще всіх, завчивши з нього силу-силенну уривків напам'ять. Тараса Шевченка українською мовою читав нам звичайно батько. Читання "Петруся" завжди закінчувалося слізьми.[2] |
Про нього[ред.]
Батько українського модернізму та художник-футурист, що проголосив себе «Головою земної кулі». Давид Бурлюк був зухвалим митцем, який створив унікальний калейдоскопний стиль та кинув виклик усталеним нормам живопису та графіки. Він любив епатаж, завжди ходив у виразному капелюсі-циліндрі та мав скляне око. Одним із перших Бурлюк закликав позбутись імперського минулого та «скинути Пушкіна» — проте росія досі намагається привласнити собі художника, який народився на Сумщині.[1] |
|||||
| — Сергій Казарян, український журналіст |
Виноски[ред.]
