Гоголь Микола Васильович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Микола Гоголь
Gogol3.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; 1809–1852) — російськомовний прозаїк, драматург, поет, історик, фольклорист українського походження. Автор таких відомих творів як «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Вій», «Пропала грамота», «Ревізор», «Тарас Бульба» та інші.

Цитати[ред.]

  • Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.
  • Бути у світі й нічим не позначити свого існування — це здається мені жахливим.
  • Варто тільки дотепному посміятися з одного боку справи, як слідом за ним тупіший і дурніший глузуватиме з усіх боків справи.
  • Гнів скрізь недоречний, а більш за все у справі справедливій, тому що затемнює і каламутить її.
  • Глупота є особливою принадою гарненької жінки.
  • Дивіться на те, чи любите ви інших, а не на те — чи люблять вас інші.
  • Мерці так само втручаються у справи наші і діють разом з нами, як живі.
  • Жінці легше поцілуватися з чортом, ніж назвати когось красунею.
  • Молодість щаслива тим, що в неї є майбутнє.
  • Хоч які дурні слова дурня, а іноді буває і їх достатньо, щоб розумна людина зніяковіла.
  • У кожнім слові безодня простору.
  • Кожне слово неосяжне.
  • Стражданнями і горем визначено нам добувати зернини мудрості, не видобуті із книг.
  • Поети з'являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу.
  • Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити.
  • Театр — це така кафедра, з якої можна багато сказати світу добра.
  • Якщо навіть трапиться розгніватись на когось, тоді розгнівайся і на себе самого.
  • У глибині холодного сміху можуть віднайтися гарячі іскри вічної могутньої любові.
  • Часто крізь видимий світу сміх ллються невидимі світу сльози.
  • Потрібно зі сміхом бути дуже обережним, — тим більше, що він заразливий.
  • Поріднитися душею, а не кров'ю, може лише людина.
  • Слава не може наситити і дати насолоду тому, хто украв її, а не заслужив; вона викликає постійний трепет тільки в гідних їх.
  • У письменника тільки один вчитель: самі читачі.
  • У літературному світі немає смерті.
  • Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб інші були чистіші.
  • Якого горя не забирає час? Яка пристрасть вціліє у нерівній боротьбі з ним?

Про Гоголя[ред.]

  •  

Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже.
А що вродить з того плачу?
Богилова, брате…

 

  Т. Шевченко «Гоголю»; 30. XII 1844, С.-Петербург
  •  

Випадково якось зайшла мова у мене з вами про «Мертві душі». І ви відгукнулися надзвичайно сухо. Мене це неприємно вразило, тому що я завжди читав Гоголя з насолодою і тому що я в глибині душі поважав ваш шляхетний розум, ваш смак і ваші ніжно піднесені почуття. Мені було боляче, я подумав, невже я настільки нерозумний і грубий, що не можу ні розуміти, ні відчувати прекрасного. Так, ви правду кажете, що упередження ні в якому раз не дозволено, як почуття без підстави. Мене захоплють ваші теперішні думки - і про Гоголя, і про його безсмертний твір! я в захваті, що ви зрозуміли істинно християнську мету його! так!.. Перед Гоголем потрібно благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей! Сю, по-моєму, схожий на живописця, який, не вивчивши порядно анатомії, заходився малювати людське тіло, і щоб прикрити своє невігластво, він його напівосвітлює. Щоправда, подібне напівосвітлення ефектне, але враження від нього миттєве! - Так і твір Сю, поки читаєш - подобається і пам’ятаєш, а прочитав - і забув. Ефект і більше нічого! Не такий наш Гоголь - справжній знавець серця людського! Наймудріший філософ! і найбільш піднесений поет повинен благоговіти перед ним як перед людинолюбцем! Я ніколи не перестану шкодувати, що мені не вдалося познайомитися особисто з Гоголем. Особисте знайомство з такою людиною є неоціненним, в особистому знайомстві іноді випадково відкриваються такі принади серця, які не в силах жодне перо зобразити!

 

 

Случайно как-то зашла речь у меня с вами о «Мертвых душах». И вы отозвались чрезвычайно сухо. Меня это поразило неприятно, потому что я всегда читал Гоголя с наслаждением и потому что я в глубине души уважал ваш благородный ум, ваш вкус и ваши нежно возвышенные чувства. Мне было больно, я подумал, неужели я так груб и глуп, что не могу ни понимать, ни чувствовать прекрасного. Да, вы правду говорите, что предубеждение ни в каком случае не позволительно, как чувство без основания. Меня восхищает ваше теперешнее мнение — и о Гоголе, и о его бессмертном создании! я в восторге, что вы поняли истинно христианскую цель его! да!.. Перед Гоголем должно благоговеть как перед человеком, одаренным самым глубоким умом и самою нежною любовью к людям! Сю, по-моему, похож на живописца, который, не изучив порядочно анатомии, принялся рисовать человеческое тело, и чтобы прикрыть свое невежество, он его полуосвещает. Правда, подобное полуосвещение эффектно, но впечатление его мгновенно! — так и произведение Сю, пока читаешь — нравится и помнишь, а прочитал — и забыл. Эффект и больше ничего! Не таков наш Гоголь — истинный ведатель сердца человеческого! Самый мудрый философ! и самый возвышенный поэт должен благоговеть перед ним как перед человеколюбцем! Я никогда не перестану жалеть, что мне не удалося познакомиться лично с Гоголем. Личное знакомство с подобным человеком неоцененно, в личном знакомстве случайно иногда открываются такие прелести сердца, что не в силах никакое перо изобразить!

  — Лист Т. Шевченка до В. М. Рєпніної; 7. III 1850, Оренбург[1]

Примітки[ред.]

  1. Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка — Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003.— 224-225; 288 с.

Джерела[ред.]