Перегляд вихідного коду сторінки Содомора Андрій Олександрович

{{Особа 
| ім'я = Андрій Содомора
| Зображення = Andriy Sodomora 2019.jpg
| Опис = 
| wikipedia = Содомора Андрій Олександрович
| source = 
| commons = }}
'''Андрі́й Олекса́ндрович Содомо́ра ''' (*1 грудня 1937, с. Вирів Кам'янко-Бузького району Львівської області)&nbsp;— український перекладач, [[письменник]], науковець.

== Цитати ==
=== Літературний простір: діалог у часі (лекція) (2004) ===
{{Q|Цитата =Живий голос (viva vox), а з ним – рух: діалоги, знаємо, відбувались під час проходів у гаях Академа, садах [[Епікур|Епікура]], у критих галереях, серед наймальовничіших місцин на лоні природи, як це бачимо, наприклад, у [[Платон|Платоновому]] діалозі «Федр»<ref name="ji-magazine">[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Sodomora.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Андрій Содомора Літературний простір: діалог у часі]</ref>.<br/>
|Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів Київ, 21 вересня 2004 р.}}
{{Q|Цитата = Діалоги у класичному розумінні слова, бесіди на вічні теми, а з ними й проходи (згадаймо «Історичні проходи по Львові» І. Крип’якевича), а також листовні бесіди – відходять у минуле: торік у [[Львів|Львові]] офіційно прощались з останнім поштовим вагоном<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Діалог не може цілком перерватися й тому, що його відсутність – це мовчанка, щось чуже й нестерпне для людини. «Мене жахає одвічна мовчанка тих неосяжних просторів», – зізнавався [[Блез Паскаль]]<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Велетенські радіотелескопи, «вуха» нашої планети, ненастанно дослухаються до [[Космос|космосу]]. Вже не окрема людина, а людство в цілому прагне діалогу із собі подібними у [[Всесвіт|Всесвіті]]. Той діалог міг би прийти на зміну тому, який відійшов у минуле або вкрай послабився, – поетичному діалогові [[Людина|людини]] з [[Природа|природою]]: від земної квітки – й до далекої зорі<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = В [[Овідій|Овідієвих]] «Метаморфозах» – пам’ятник тій добі, коли проснувалася, згодом не раз порушувана, вертикаль – діалог з високим (sublime); у першій книзі поеми – образ людини, яка споглядає [[небо]]: homo coeli contemplator<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Великий [[Франческо Петрарка|Петрарка]] ще на зорі Відродження, роздобувши рукописний текст [[Гомер|Гомера]], притиснув його до грудей і вигукнув: «З якою радістю, о великий муже, я послухав би тебе!»<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Римський епічний [[поет]] [[Енній]] твердив, що саме в нього переселилась душа Гомера. А відомий елліністичний поет Філемон, – якби певність, що тіні померлих зберігають пам’ять, – ладен був покінчити самогубством, щоб тільки зустрітися з [[Еврипід|Еврипідом]] і побесідувати з ним<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = У [[Франко Іван Якович|Франка]], який прекрасно орієнтувався у світовій літературі, знайдемо чимало прихованих діалогів, ремінісценцій, які засвідчують діалогічну природу [[Література|літератури]]; йдеться саме про діалог, коли погоджуємося чи заперечуємо, а не про запозичення чи наслідування<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Якщо відлуння – це кола, що розходяться плесом, то найширше пішли вони, мабуть, від [[Горацій|Горацієвого]] «Пам’ятника». Саме тут ідеться про «кращу частку» (melior pars) нашого єства, що долучає свій голос до діалогу у літературному просторі, отже – про [[безсмертя]] у поетичному слові<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Вигнанець [[Публій Овідій Назон|Овідій]], серед гетів, бачить, як од морозу тріснула амфора, а вино залишилось стояти, зберігаючи форму посуду. [...] І далі, їх не зрахувати, ті ж кола часовим плесом – мотиви посуду, яким є людська [[душа]], особливо ж – душа співця («Хто б той співець не був посудом Божим він є», із середньовічного трактату); у цій сфері й [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченкове]]: «Свою нудьгу переливала / В свою дитину»<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = [[Слово]], як і дерево, має свій корінь. Мусимо плекати заглиблене у наш національний ґрунт українське слово, щоб у часи, коли так легко знеособитися, ми змогли зберегти і висоту свою, й особистість<ref name="ji-magazine"/>.}}
{{Q|Цитата = Мусимо дбати про діалог. Не тільки з іншими людьми, а й зі собою. «Поспішай до мене, але до себе – насамперед» – це знову ж спрямований до нашої доби голос античності, що закликає, як і гуманісти нових часів, віднайти зв’язок із власним [[Серце|серцем]], отже, – з гармонійним Усесвітом<ref name="ji-magazine"/>.}}

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Лауреати премії Антоновичів}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Науковці Львівського університету]]
[[Категорія:Кавалери ордена «За інтелектуальну відвагу»]]
[[Категорія:Випускники Львівського університету]]
[[Категорія:Члени НСПУ]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Максима Рильського]]