Перегляд вихідного коду сторінки Київ

{{wikipedia}}
'''Київ''' — столиця та найбільше місто [[Україна|України]].
[[Файл:St. Andriy's Church in Kyiv.jpg|190пкс|праворуч]]

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = Київ — матір міст руських.
 | Автор    = 
 | Коментар = «[[Повість минулих літ]]»
 | Оригінал = 
 }}
{{Q
 | Цитата   = Це престольний город, царствуючий із давніх часів, звідки на весь світ благодать Божа зросла і засяяла.<ref>''Крип'якевич І. П.'' [http://ruthenia.info/txt/vesna/krypyakevych/1_4.html Історія України]. — Львів : Світ, 1990. — С. 205</ref>
 | Автор    = [[Дем'ян Многогрішний]]
 | Коментар = 
 | Оригінал = 
 }}
===З літературних творів===
{{Q
 | Цитата   = Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались… Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської!<ref>''Куліш П. О.'' Чорна Рада : Хроніка 1663 року та оповідання. — Київ : Веселка, 1990. — С. 41.</ref>
 | Автор    = Пантелеймон Куліш, «[[Чорна рада]]»
 }}
{{Q
 | Цитата   = Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві.<ref>''Куліш П. О.'' Чорна Рада : Хроніка 1663 року та оповідання. — Київ : Веселка, 1990. — С. 48.</ref>
 | Автор    = Пантелеймон Куліш, «[[Чорна рада]]»
 }}
{{Q
 | Цитата   = Столиця України — Київ. Виконує обов'язки «матері городів руських». Батька городів руських не знайдено, але він безперечно десь є.<ref>[http://www.ukrtvory.com.ua/kr75.html Крилаті вирази та літературні цитати]</ref>
 | Автор    = [[Остап Вишня]]
 | Коментар = 
 | Оригінал = 
 }}
{{Q
 | Цитата   =  — Господи, як тут у Киіві гарно. А як подумаю, що оце треба вертатись додому, то міні здається, що треба через день умірати.<ref>[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%88%D0%B5%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D1%96%D0%BC%D1%8F%CC%80/VII Кайдашева сімя̀. Львів, 1879.]</ref>
 | Автор    = [[Іван Нечуй-Левицький]]
 | Коментар = [[Кайдашева сім'я]], слова Малашки
 | Оригінал = 
 }}
{{Q
 | Цитата   =  Стоять київські гори непорушне, заглядають в синій Дніпро, як і споконвіку, несуть на собі пам'ятку про минувшість для того, хто схоче її розуміть, і ждуть не діждуться, поки знов вернеться до їх слава старого великого Києва, поки знов заквітчають їх потомки давніх батьків свіжими квітками історії...<ref>[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A5%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8_(%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9) Хмари (Іван Нечуй-Левицький)]</ref>
 | Автор    = [[Іван Нечуй-Левицький]]
 | Коментар = [[Хмари]], 1871
 | Оригінал = 
 }}
{{Q
 | Цитата   = Ви помічали, як фіолетові барви щовечора охоплюють київські пагорби? Іноді кольори набувають легкості, прозорості, аж до ніжно-бузкового, потім густішають до глибокого лілового… Особливо це помітно навесні, коли повітря прогрівається лише вдень, коли сонце сідає за Кирилівськими висотами. Чому ці кольори такі дивні саме у граді Києві, новому Єрусалимі?
Фіолетовий поєднує червоний і синій, неначе зводить разом крайні барви веселки, спектра світла. Колір казки, містики, чародійства. Початок і кінець, перший і останній… «Альфа й Омега». Єднаючи кольори, фіолетовий не залишає місця чорному – тобто жалобі, смерті, небуттю.
То також барва спостережливих поетів, письменників – як українців, так і чужинців, котрі відчули-побачили цей київський колір. То барви й одного видатного митця. Великий Михайло Врубель спостеріг, прийняв, опанував  фіолет своїх картин, здається, саме в Києві. У вічному місті кольори лілового, бузкового, мов саме повітря, проникли до творів Врубеля і стали знаком майстра.<ref>Ільченко О. Збирачі туманів : Суб’єктивні нотатки з київського життя /Олесь Ільченко. − К.: КОМОРА, 2017. −176 с.</ref>
 | Автор    = [[Ільченко Олександр Єлисейович|Олесь Ільченко]]
 | Коментар = «Збирачі туманів», 2017
 }}
{{Q
 | Цитата   = Відомий естет і літературознавець Віктор Шкловський, описуючи вступ петлюрівців до Києва, був глибоко обурений, що вони затіяли українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. І збрехав наш естет, як уже в наш час збрехала була [[Могилевська Наталія Олексіївна|Магілєвская]], стверджуючи, що Київ завжди «гаваріл па-рускі». Якби Шкловський сказав, що Київ був польським чи єврейським, то мав би більше рації. Російським Київ став в середині ХІХ сторіччя, коли, знищивши магдебурзьке право, з центральної частини виселили українців і заселили заїжджими чиновниками та купцями.<ref>''[[Винничук Юрій Павлович|Винничук Ю.]]'' [https://zbruc.eu/node/82056 Загадкова душа] // [[Збруч (газета)|Zbruč]].&nbsp;— 2018.&nbsp;— 7 серпня.</ref>
 | Автор    = [[Винничук Юрій Павлович|Юрій Винничук]]
 | Коментар = «Загадкова душа»
 }}
{{Q
 | Цитата   = [[Релігія в Україні|По Києву ходять]] «[[Свідки Єгови]]», у них тут Міжнародний конґрес на стадіоні «Олімпійський». По Києву багато хто ходить. У нас тут мотиляється такого-всякого люду. Всі конфесії, партії, угруповання й секти, братства і панібратства, і «Посольство Боже». Тамплієри, місіонери і проповідники. Нелегали і неформали, кілери й наркоділери, і шахраї міжнародного класу. Як колись було все заборонено, так нині усе дозволено. Сипонуло, як з мішка. Ми країна вільна, у нас тут прохідний двір. Часом щось таке загніздиться — ніякий протяг не видме.<ref>Костенко Л. Записки українського самашедшого. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — С. 305. — ISBN 978-966-7047-88-7</ref>
 | Коментар = «[[Записки українського самашедшого]]».
 | Автор    = [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]]}}
{{Q
 | Цитата   = Нічний Київ мені був ніби кава, про яку забув, а коли згадав — вона ще не остигла. Київ був — як музика. Київ плавився від власної чарівності. Все було так неймовірно, що я просто не міг не наздогнати цю дівчину.<ref>[https://blog.yakaboo.ua/kyiv-books/ Магічний Київ: згадки про столицю в українській літературі]</ref> 
 | Автор    = [[Лаюк Мирослав Миколайович|Мирослав Лаюк]]
 | Коментар = «Світ не створений» 
 }}
{{Q
|Цитата = Найбільш життєлюбне місто України. Стоять каштани у свічках — рожево-жовтих, хлопавках-султанах. Молоді жінки в контрабандних шовкових куртках. Погромний липовий пух у нервовому травневому повітрі. Окасті більшороті діти. Вуличний шевець працює під липами життєрадісно та ритмічно… Старі «молочарні», де північні прибульці заїдали кислим молоком і пишками грім петлюрівських гармат, усе ще на місцях. Вони ще пам'ятають останнього київського сноба, який ходив Хрещатиком у панічні дні в лакових туфлях-човниках і з картатим пледом, розмовляючи ввічливішою пташиною мовою. І пам'ятають Гришеньку Рабіновича, більярдного мазчика з петербурзького кафе «Рейтер», якому довелося на мить стати начальником карного розшуку та міліції.
|Коментар = 
|Оригінал = Самый живучий город Украины. Стоят каштаны в свечках — розово-желтых, хлопушках-султанах. Молодые дамы в контрабандных шелковых жакетах. Погромный липовый пух в нервическом майском воздухе. Глазастые большеротые дети. Уличный сапожник работает под липами жизнерадостно и ритмично… Старые «молочарни», где северные пришельцы заедали простоквашей и пышками гром петлюровских пушек, все еще на местах. Они еще помнят последнего киевского сноба, который ходил по Крещатику в панические дни в лаковых туфлях-лодочках и с клетчатым пледом, разговаривая на самом вежливом птичьем языке. И помнят Гришеньку Рабиновича, биллиардного мазчика из петербургского кафе «Рейтер», которому довелось на мгновение стать начальником уголовного розыска и милиции<ref>[https://rvb.ru/20vek/mandelstam/01text/vol_2/03prose/2_227.htm О.Э. Мандельштам / Собр. соч. в 4 тт.  /Т. 2 / Проза. Киев]</ref>.
|Автор = [[Мандельштам Осип Емільович|Осип Мандельштам]]
}}
{{Q
|Цитата = Навесні зацвітали білим цвітом сади, одягався в зелень Царський сад, сонце ломилося в усі вікна, запалювало в них пожежі. А Дніпро! А заходи сонця! А Видубецький монастир на схилах. Зелене море уступами збігало до різнобарвного ласкавого Дніпра. Чорно-сині густі ночі над водою, електричний хрест Св. Володимира, що висить у висоті... Словом, місто прекрасне, місто щасливе. Мати міст руських.
|Коментар = «Київ-місто»
|Оригінал = Весной зацветали белым цветом сады, одевался в зелень Царский сад, солнце ломилось во все окна, зажигало в них пожары. А Днепр! А закаты! А Выдубецкий монастырь на склонах. Зеленое море уступами сбегало к разноцветному ласковому Днепру. Черно-синие густые ночи над водой, электрический крест Св. Владимира, висящий в высоте… Словом, город прекрасный, город счастливый. Мать городов русских.
|Автор = [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайло Булгаков]]
}}
{{Q
|Цитата = Місто прекрасне, місто щасливе. Над Дніпром, що розлилося, все в зелені каштанів, все в сонячних плямах. Зараз у ньому велика втома після страшних гуркотливих років. Спокій. Але трепет нового життя я чую. Його відбудують, знову закиплять його вулиці, і стане над річкою, яку Гоголь любив, знову царське місто.
|Коментар = «Київ-місто»
|Оригінал = Город прекрасный, город счастливый. Над разлившимся Днепром, весь в зелени каштанов, весь в солнечных пятнах. Сейчас в нем великая усталость после страшных громыхающих лет. Покой. Но трепет новой жизни я слышу. Его отстроят, опять закипят его улицы, и станет над рекой, которую Гоголь любил, опять царственный город.
|Автор = [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайло Булгаков]]
}}

===З поетичних творів===
{{Q|Цитата = Столиця української держави —
О місто Київ! Наша гордість, слава! 
Весняний Київ у каштанів цвіті — 
найкрасивіше місто в цілім світі!<ref>[http://abetka.ukrlife.org/ab_ua1.html Надія ДИЧКА АБЕТКА УКРАЇНИ]</ref> |Коментар = |Оригінал = |Автор = [[Дичка Надія Степанівна|Надія Дичка]] }}
{{Q
 | Цитата   = За мною Київ тягнеться у снах.
Зелена глиця і темнава червінь
достиглих черешень. Не зрадьте, нерви:
попереду - твій край, твій крах, твій прах.
Прослалася дорога - вся в снігах,
і простори - горбаті і безкраї -
подвигнуть розпач. О коханий краю,
ти наче посаг мій - у головах.
І сива мати височіє в снах.
Рука її, кістлява, наче гілка
у намерзі. Лунає десь гагілка,
і в сонці стежка. Й тупіт у степах.<ref>Стус В. Зібрання творів: У 12 т. [Текст] / В. Стус ; [ред. кол.: Д. Стус (голова) та ін.]. — Т. 3: Час творчості / Dichtenzeit . — К. : Факт, 2008. — 752 с.</ref>
 | Коментар = 
 | Автор    = [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]]}}
{{Q
 | Цитата   = Тисячолітньому Києву
закортіло омолодитися.
Раптом Київ відчув готелі,
електрички, тролейбуси, поїзди,
міст Патона
і незграбні будинки Хрещатика.
Шершавий асфальт
Київ лизнув
своїм язиком язичницьким —
і схили Зеленого театру
почали проростати куницями,
віверицями, буй-турами,
зареготала, розганяючи Дніпрові хвилі,
поганська Ярилова голова.
Київ астматичне закашлявся.
Протягами метро
електропоїзди задеренчали злякано,
бо кільканадцять шарів ґрунту,
білого од людських кісток,
кінських черепів,
сивого попелу ритуальних крад,
набрижилися, як шерсть
на шиї розгніваного бика.
Київ натужився і затих:
де його в бісовій мамі
підняти оце збіговисько
новобудов, проспектів, магістралей
і високі черева
нерозроджених земляків своїх?
А побила б тебе сила божа,
вилаявся язичницький Київ.
Але побачив зграйку піонерів
і, присоромлений, нахилив голову.
Сховався — і нічичирк.<ref>Стус В. Зібрання творів [Текст] : у 12 т. / Василь Стус ; [редкол. : Д. Стус (голова) та ін. ; упорядкув. та комент. : Д. Стус, А.Шацька ; авт. передм. К.Москалець ; Нац. акад. наук України, Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка]. - [2-ге наук. вид.]. - К. : Факт, 2007 - . Т. 4 : Вірші 1960-х років (поза збірками); Вірші початку 1970-х років (поза збірками) / [ред. т. Д. Стус]. - 2008. - 479 с. : портр. - ISBN 978-966-359-314-2</ref>
 | Коментар = 1965
 | Автор    = [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]]}}
{{Q
 | Цитата   = В невільницьких шляхах відмарилось поволі,
вже не шумлять тополі у мене в головах,
І рідний Київ мій у золото гучливе
не вдарить шанобливо і не окрилить мрій,
медяні гуки бань стар-княжої Софії
не оживлять надії і чару повертань.<ref>[https://stus.center/p/otak-sobi-zhivu-pozbulii-chasoplinu-142541 Отак собі живу, позбулий часоплину...]</ref>
 | Коментар = Вірші 1973-1979 рр., що не ввійшли до збірки "Палімпсести", з листів дружині
 | Автор    = [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]]}}
{{Q
 | Цитата   = В ночі осінні, холодні й нудні
Часто ввижається Київ мені.
Вийду з палатки, у темінь пірну,
Думкою-мрією в Київ майну.
Мріють крізь хмари зорі вгорі,
Мов на бульварі чудні ліхтарі.
Вітер ущухне, то знов загуде —
Аж сторонюся: тролейбус іде.
Парки і сквери, театри і шум.
Як вас прогнати із серця, із дум?
Що мені діять — не можу забути
Площу Богдана, вогні інституту.
Що мені діять і як мені буть —
Київ казковий не в силі забуть!
В серці своїм на будову несу
Києва горду і вічну красу.
Стіни мурую, проспекти кладу,
З степом безлюдним розмову веду:
Бачиш, сюди ми зійшлися усі
Тому, що служимо праці й красі,
Тому, що мріє поставити кожен
Місто, красою на Київ схоже!<ref>Симоненко Василь. Вибрані твори / Упоряд. А. і Д. Ткаченків. Серія «Шістдесятники». 4-те вид. К: Смолоскип, 2017. 852 с.</ref>
 | Коментар = «Мій Київ», 1953
 | Автор    = [[Василь Симоненко]]}}
{{Q
 | Цитата   = Прекрасний Києве на предковічних горах!
Многострадальному хвала тобі, хвала!
Хай на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла,
Воскресне день життя і весен неозорих!<ref>Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах / Максим Тадейович Рильський. – К.: Наукова думка, 1983. – Т. 3: Поезії 1941-1950. – 440 с.</ref>
 | Коментар = 1943
 | Автор    = [[Рильський Максим Тадейович|Максим Рильський]]}}
{{Q
 | Цитата   = На срібнім березі Дніпра
Слов'янства золота столице,
Світанку мови і добра,
Вікно у світ стооке і столице,
Всі сто століть у скрути і жалі
Під небозвіддям згрозеної днини
Ти водиш серцем нашим мужні кораблі
З вітрилами на щоглі України.<ref>Вінграновський Микола. Вибрані твори / упор. М. Лазарук. — К. : Смолоскип, 2013. — 872 с. — (Серія «Шістдесятники»).</ref>
 | Коментар = 
 | Автор    = [[Вінграновський Микола Степанович|Микола Вінграновський]]}}
{{Q
 | Цитата   = ...Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Лебідь — їх сестра.
Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів.<ref>[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%B0_(%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%8C) Початки Києва (Олександр Олесь)]</ref>
 | Коментар = 
 | Автор    = [[Олександр Олесь]]}}
{{Q
 | Цитата   = Ніхто твоїх не заперечить прав.
Так, перший світ осяв твої висоти,
До тебе тислись войовничі готи,
І Данпарштадт із пущі виглядав. 
Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав
Щербив меча об Золоті ворота,
Про тебе теревені плів Ляссота
І Левассер Бонплан байки складав. 
І в наші дні зберіг ти чар-отруту:
В тобі розбили табір аспанфути —
Кують, і мелють, і дивують світ. 
Тут і [[Тичина Павло Григорович|Тичина]], голосний і юний,
Животворив душею давній міт
І «Плуга» вів у сонячні комуни.<ref> Зеров, М. Вибрані твори / М. Зеров. – Київ : Смолоскип, 2015. – 878 с.</ref>
 | Коментар = «Київ-традиція», 1923
 | Автор    = [[Микола Зеров]]}}

== Див. також ==
* [[Софійський собор (Київ)]]
* [[Бабин Яр]]
* [[Поділ]]

== Примітки ==
{{примітки|2}}

{{Міста України}}
[[Категорія:Міста України]]
[[Категорія:Тематичні статті‎]]
[[Категорія:Київ]]
[[Категорія:Міста]]