Джон Фаулз

Джон Фаулз

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Джон Роберт Фаулз (англ. John Robert Fowles , 31 березня 1926 — 5 листопада 2005) — англійський прозаїк та есеїст.

«Арістос» (1964)

Джон Фаулз «Аристос», пер. с англ. И. Бессмертной (АСТ Москва, 2006, ISBN 5-17-034538-0)

• Я не вважаю себе атеїстом, однак моє уявлення про «Бога» і про неминучу відсутність у нас «хазяїна» зобов'язує мене поводити себе так, ніби я — атеїст.

• Життя — ціна, яку ми платимо за смерть, а не навпаки.

• Суспільства, що стереотипують нас загострюють у нас почуття самотності. Вони штампують для нас маски та ізолюють нас від самих себе.

• Нав'язування щастя — то є фактичне позбавлення права самому обирати те, що зробить тебе щасливим, — і по суті, тоталітарне і становить спотворену форму заздрощів, що створює порочне коло, де заздрість руйнує щастя, що руйнує заздрість… і так до того часу, доки людство не почне так само підкорятися нав'язуваним йому обставинам, як підкоряються їм тварини під час лабораторних експерементів.

• Для гуманіста характерне прагнення відсторонитися; жити на сабинській фермі, писати «Odi profanum vulgus, et arceo».
• Гуманіст — це той, хто здатен побачити хороше у своїх ворогах, побачити хороше в їхніх філософіях; він бачить хороше у своїх ворогах, бо він не може припустити того, що вони відверто злі, і він бачить хороше в їхніх філософіях, бо їхня філософія не може бути цілком позбавлена здорового глузду і людяності.

• Гуманіст дотримується золотої середини, здорового глузду, середини дороги і намагається зрозуміти і ту й іншу сторони; він викликає повагу, але не вражає уяву.

• Екзистенціалізм — це бунт індивіда проти усіх систем мислення, психологічних теорій, а також соціально-політичного гніту, що намагаються позбавити його індивідуальності.

• Секс — це взаємообмін насолодами, потребами; кохання — це дар без віддару.

• Справді найперша функція мистецтва — не виправляти помилки і недоліки суспільства, недосолювати прісні страви, але, в союзі з наукою, займати центральне місце в людському існуванні.

«Мантиса» (1982)

• Роль автора чисто випадкова, він — посередник, його статус має не більше значення, ніж статус помічника бібліотекаря, котрий передає читачеві текст.