1 (число)

1 (оди́н, одини́ця) — найменше натуральне число, ціле число між 0 і 2.

Цитати[ред.]

	Одиниця, якою б вона не здавалась тотожною самій собі, містить у собі безконечну різноманітність, бо вона може бути нульовим степенем будь-якого іншого числа; а що ця різноманітність аж ніяк не уявна, виявляється щоразу, коли одиниця розглядається як визначена одиниця, як один із змінних результатів якого-небудь процесу (як миттьова величина або форма якоїсь змінної) у зв'язку з цим процесом.
	— Ф. Енгельс^[1]

	Ніщо не має простішого вигляду, ніж кількісна одиниця, і ніщо не є різноманітнішим, ніж ця одиниця, як тільки ми почнемо вивчати її у зв'язку з відповідною множинністю, з точки зору різних способів постання її з цієї множинності. Одиниця — це, насамперед, основне число всієї системи додатних і від'ємних чисел, завдяки послідовному додаванню якого до самого себе постають усі інші числа. — Одиниця є вираження усіх додатних, від'ємних і дробових степенів одиниці: $1^{2}$ , ${\sqrt {1}}$ , $1^{-2}$ усі дорівнюють одиниці. — Одиниця є значення всіх дробів, в яких чисельник і знаменник виявляються рівними. — Вона є вираження усякого числа, піднесеного до нульового степеня, і через це вона єдине число, логарифм якого в усіх системах один і той самий, а саме = 0.
	— Ф. Енгельс^[1]

	Одиниця і множинність є неподільними поняттями, що проймають одно одне… множинність так само міститься в одиниці, як і одиниця в множинності.
	— Ф. Енгельс^[2]

	Серед усіх ідей, що ми маємо, найпростішою є ідея єдності, або одиниці. У ній немає навіть тіні різноманітності або складності.
	— Дж. Локк^[3]

	Геометрія кладе в основу чисте споглядання простору. Арифметика створює поняття своїх чисел послідовним додаванням одиниць у часі.
	— І. Кант^[4]

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.