Ян Гус (чеськ. Jan Hus; бл. 1369 — 1415) — чеський релігійний мислитель, філософ, реформатор, ректор Празького університету, послідовники якого стали відомими як гусити.
Від початку свого дослідження я розробив засаду, за якою коли дізнаються про правильну думку, негайно відмовляються від своєї менш правильної та покірно і радісно приймають ідею, обґрунтовану краще.
Od začátku svého studia jsem si učinil zásadu, že kdekoli poznám mínění správnější, ihned upustím od svého méně správného a pokorně i radostně přijmu názor, odůvodněný lépe. [1]
Коли я був дуже молодий і духом і розумом, я був забобонним і марнославним. Пізнавши Істину, я зрозумів своє колишнє безумство[1].
О, свята простота!
O sancta simplicitas!
Цитату приписують Янові Гусу, нібито він вимовив такі слова, коли побачив, як літня селянка дбайливо підкидає поліна у вогнище, на якому його спалювали
О, Господи милосердний,
Що я заподіяв оцим людям?
Твоїм людям! За що мене судять!
За що мене розпинають?
Люди! Добрі люди!
Молітеся!..Неповинні — І
з вами те буде! Молітеся!
Люті звірі Прийшли в овніх шкурах
І пазурі розпустили[2]...
Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков. — Київ: 2009. — 1040 с. — ISBN 978-966-8152-15-3
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
