Якубо́вська Марі́я Степанівна (народжена Маткобожик; *29 серпня 1959, Почапи (Любомльський район)) — українська поетеса, прозаїк, драматург, критик, есеїст, культуролог, дослідниця історії та теорії літератури. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства Української академії друкарства. Відмінник народної освіти України.
Тут запах цвіту промайне-сяйне.
Такий врочистий, аж подаленілий.
Ти не впізнаєш в цвіті тім мене.
Здивуєшся: взялася звідки сила.
У безлічі замаяних обличь
Шукати будеш, але вже даремно.
Бо я сама пройшла крізь ночі клич
І лячно було в тих обіймах темних.
Отож цвіту – роняю цвіт в росу.
Дивуєшся чи, може, і не бачиш?
Я пелюстки лише тобі несу.
А яблука? Дозріють ще! Побачиш![1]
Ми не знали, що руки летіли до неба, як крила;
А сипучість пісків через пальці текла, як вода.
Рівно зірка прониже пітьму, як замети Ярило.
і читатиме вічність розмиті у сні письмена.
Явна хіть пірамід – і черлені щити, наче ружі.
Слово прагне вогню, за заметами виють вовки.
Віщі сови гудуть, миють крила орли серед стужі,
І не знати чому піраміди стоять, наче ртуть.[1]
Стаття у Вікіпедії
