Чоловік з моїм іменем

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Чоловік з моїм іменем» — повість українського письменника Івана Байдака, опублікована 2019 року.

Цитати[ред.]

  •  

«Простіше з тими, яким потрібен ти тепер. Таким, яким став, або таким, яким хочеш здаватися»[1]

  •  

«Дивна річ - спогади»[2]

  •  

«Людська пам'ять працює на забуття. Але ти не забуваєш події, якщо записуєш їх»[3]

  •  

«Сутність життя найкраще передає кардіограма...»[4]

  •  

«...естетично старість здається привабливою, - та все ж тіло потребує більше уваги...»[5]

  •  

«Читання - це інтимний, абсолютно відокремлений від усього матеріального, реалістичного та гріховного процес, особиста розмова з голосом...»[6]

  •  

«Людина завжди одна, тобто вільна, попри будь-які форми взаємодії з іншими»[7]

  •  

«Текст має викликати емоції в читача, але при цьому не бути переповненим емоціями автора»[8]

  •  

«Тому писати...варто лише в стані спокою, щоб пережиті події втратили вплив на текст»[9]

  •  

«Про героїв слід писати так, щоб із ними хотілося провести вечір»[10]

  •  

«Ми знаємо себе за звичних обставин, але не знаємо, якими станемо за умов, що вибивають із колії та вимагають нестандартних для нас рішень»[11]

  •  

«Жінка завжди залишається жінкою, потребує турботи та уваги»[12]

  •  

«Про подію варто писати, коли вона завершилася, а не триває»[13]

  •  

«Знайти свою людину означає відмовитися від обіцяних дивідендів сольного буття, вільного від потреби партнерських узгоджень і компромісів»[13]

  •  

«Деякі люди довіряють почуттям, інші - відштовхуються від обставин. Тому за природою поділяються на раціоналістів та емпатів. Перше я вважаю благословенням, друге - прокляттям»[14]

  •  

«...дефініцію любові визначити неможливо»[15]

  •  

«...хоча у книг, безперечно, не існує терміну придатності...»[16]

  •  

«...місце народження - лише випадок, збіг обставин, вимушена локація, під яку доведеться певний час підлаштовуватися. Більшого значення набуває місто, яке сам обираєш, яке формує тебе»[16]

  •  

«...світ обережно дає підказки, які ми чомусь схильні ігнорувати»[17]

  •  

«...кожна людина за життя мусить знайти свою книжку»[18]

  •  

«Не варто відкладати те, що й так неминуче станеться»[19]

  •  

«...він не думає про гроші. Отже, вони в нього є»[20]

  •  

«...ми можемо бути різними в уяві інших людей, а потім, залежно від їхніх рефлексій, втрачаємо власну ідентичність»[21]

  •  

«Але насправді рано чи пізно ми всі хочемо забути власні імена»[22]

  •  

«Деякі епізоди настільки віддалені від дійсності, що сам починаєш у них сумніватися, при цьому ствердно переконаний,що вони були присутні у твоєму життєписі»[23]

  •  

«Кажуть, що наше ім'я часто визначає аспекти нашого життя»[24]

  •  

«Кажуть, що останній раз значно цінніший за перший»[24]

  •  

«...дорога очищає думки»[25]

Примітки[ред.]

Джерело[ред.]

  • Байдак Іван.. Чоловік з моїм іменем. — Харків: Vivat, 2019. — 114 с. — ISBN 978-966-942-826-4