Чернігівська Тетяна Володимирівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тетяна Володимирівна Чернігівська
Татьяна Черниговская.jpeg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Тетяна Володимирівна Чернігівська (нар. 7 лютого 1947 року, Ленінград, СРСР) — російський біолог, нейролінгвіст і психолог, спеціалізується на питаннях нейронауки і психолінгвістики, а також теорії розуму. Заслужений діяч науки РФ (2010). За її ініціативою у 2000 р. вперше була відкрита навчальна спеціалізація «Психолінгвістика» (на кафедрі загального мовознавства філологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету).

Цитати[ред.]

  •  

Біном Ньютона, таблиця логарифмів. Пам'ятайте така справа? Навіщо мені це знати, якщо не секрет? Я з біном Ньютона жодного разу на життєвому шляху не зустрілася. Якщо я зустрінуся з ним, скажу: «Окей, гугл», - і мені формулу напишуть. Навіщо мені вчити? Щоб тренувати пам'ять? Тільки чому біном Ньютона? Може, Шекспіра краще або грецьку поезію? Навіщо вчити безглузді речі. Ми дітей цим накачуємо. - Якби ми запропонували здати ЄДІ наступним людям: Моцарту, Бетховену, неробі й двієчнику Пушкіну, а також візьмемо фізиків і хіміків для пристойності, - Менделєєва ( «двійка» з хімії), Ейнштейна, Дірака, Шредінгера і так далі, - вони б завалили іспит. Ми скажемо: «З фізики «двійка» тобі, Нільс Бор». Він відповість: «Двійка-то двійка, але Нобелівська премія мене чекає поруч». Саме за цю відповідь! - Мені не важливо, щоб дитина знала, в якому році Наполеон одружився на Жозефіні. Мені важливо, щоб вона розуміла, що відбувається на цій планеті. Все інше «гугл» знає вже. Мені потрібен той, кому прийде в голову дуже незвичайна думка. І це буде відкриттям. Відкриття - це помилки. - Ми хочемо відмінників чи ми хочемо відкриття? Ми хочемо прориви в цивілізації чи ми хочемо армію дурників, які вивчили біном Ньютона? Ми ще хочемо щось?[1]

 

Бином Ньютона, таблица логарифмов. Помните такое дело? Зачем мне это знать, если не секрет? Я с биномом Ньютона ни разу на жизненном пути не повстречалась. Если я повстречаюсь с ним, скажу: «Окей, гугл», — и мне формулу напишут. Зачем мне учить? Чтобы тренировать память? Только почему бином Ньютона? Может, Шекспира лучше или греческую поэзию? Зачем учить бессмысленные вещи Мы детей этим накачиваем. — Если бы мы предложили сдать ЕГЭ следующим людям: Моцарту, Бетховену, бездельнику и двоечнику Пушкину, а также возьмем физиков и химиков для приличия, — Менделеева («двойка» по химии), Эйнштейна, Дирака, Шредингера и так далее, — они бы завалили экзамен. Мы скажем: «По физике «двойка» тебе, Нильс Бор». Он ответит: «Двойка-то двойка, но Нобелевская премия меня ждет по соседству». Именно за этот ответ! — Мне не важно, чтобы ребенок знал, в каком году Наполеон женился на Жозефине. Мне важно, чтобы он понимал, что происходит на этой планете. Все остальное «гугл» знает уже. Мне нужен тот, кому придет в голову очень необычная мысль. И это будет открытием. Открытие — это ошибки. — Мы хотим отличников или мы хотим открытия? Мы хотим прорывы в цивилизации или мы хотим армию дурачков, которые выучили бином Ньютона? Мы что хотим-то?

  •  

Успіх у вихованні дітей і стійкість їх психіки безпосередньо залежать від того, чого насправді хочуть батьки - бачити свою дитину щасливою або реалізувати власні амбіції за її рахунок. Дитина повинна отримати весь спектр можливостей, і тоді, можливо, і їй самій, і її вихователям, і батькам буде видно: ось тут марно, нічого не вийде. Ось з мене стали б робити бухгалтера - я б втопилася у річці ще на початку навчання. Я абсолютно нездатна до цього, але здатна до інших речей. Якщо на дитину сильно тиснути, це в підсумку погано для неї закінчиться - вона буде глибоко нещасна, нав'язане батьками і чуже їй заняття або професію все одно кине, але при цьому втратить кілька років життя. Навіщо себе ламати через коліно? А тим більше - свою дитину? ... Ти придивись до неї, хто вона така. Ти їй хочеш щастя або ти хочеш свої амбіції задовольнити? Тоді це інша задача. Це означає, що ти людожер і тобі не шкода власної дитини з'їсти.[2]

 

Успех в воспитании детей и устойчивость их психики напрямую зависят о того, чего на самом деле хотят родители ― видеть своего ребенка счастливым или реализовать собственные амбиции за его счет. Ребенок должен получить весь спектр возможностей, и тогда, возможно, и ему самому, и его воспитателям, и родителям будет видно: вот здесь бесполезно, ничего не выйдет. Вот из меня стали бы делать бухгалтера ― я бы утопилась в реке еще в начале обучения. Я абсолютно неспособна к этому, но способна к другим вещам. Если на ребенка сильно давить, это в итоге плохо для него закончится ― он будет глубоко несчастен, навязанное родителями и чуждое ему занятие или профессию все равно бросит, но при этом потеряет несколько лет жизни. Зачем себя ломать-то через колено? А тем более ― своего ребенка? … Ты приглядись к нему, кто он такой. Ты ему хочешь счастья или ты хочешь свои амбиции удовлетворить? Тогда это другая задача. Это значит, что ты людоед и тебе не жалко собственного ребенка съесть.

  •  

Зазвичай вважається, що, якщо в процесі вивчання дитина щось забула - це погано, відволіклася - погано, перерва зробила - теж погано, а якщо заснула - взагалі кошмар. Це все не правда. Всі ці перерви - не просто не перешкоди для запам'ятовування матеріалу і обробки інформації, а навпаки, допомога. Вони дають можливість мозку вкласти, засвоїти отриману інформацію. Найкраще, що ми можемо зробити, якщо нам щось потрібно терміново вивчити от до завтрашнього дня, це прочитати от зараз і швидко лягти спати. Основна робота мозку відбувається в той час, коли ми спимо. Для того, щоб інформація потрапила в довгострокову пам'ять, потрібен час і певні хімічні процеси, які відбуваються якраз уві сні. Постійна напруга від того, що ви щось не встигли, щось не вийшло, знову помилки, нічого не виходить - це найгірше, що ви можете собі заподіяти. Не можна боятися помилок. Щоб вчитися було легше, потрібно усвідомити, що навчання йде завжди, а не тільки за письмовим столом. Якщо людина просто сидить за письмовим столом і робить вигляд, що вона вчиться - нічого корисного не вийде.[3]

 

Обычно считается, что, если в процессе выучивания ребенок что-то забыл – это плохо, отвлекся – плохо, перерыв сделал – тоже плохо, а если уснул – вообще кошмар. Это все неправда. Все эти перерывы – не просто не помехи для запоминания материала и обработки информации, а наоборот, помощь. Они дают возможность мозгу уложить, усвоить полученную информацию. Лучшее, что мы можем сделать, если нам что-то нужно срочно выучить прямо к завтрашнему дню, это прочитать прямо сейчас и быстро лечь спать. Основная работа мозга происходит в то время, когда мы спим. Для того, чтобы информация попала в долговременную память, нужно время и определенные химические процессы, которые происходят как раз во сне. Постоянное напряжение от того, что вы что-то не успели, что-то не получилось, опять ошибки, ничего не выходит – это худшее, что вы можете себе причинить. Нельзя бояться ошибок. Чтобы учиться было легче, нужно осознать, что обучение идет всегда, а не только за письменным столом. Если человек просто сидит за письменным столом и делает вид, что он учится – ничего полезного не выйдет.

  •  

Віртуальний світ стає все більш реальним. Але що з цим робити? Людині там добре. Тому що там можна всіх повбивати, потім switch off, switch on, і вони знову все живі там бродять - краса![4]

 

Виртуальный мир становится все более реальным. Но что с этим делать? Человеку там хорошо. Потому что там можно всех поубивать, потом switch off, switch on, и они опять все живые там бродят — красота!

  •  

Завдання сучасної освіти: тренувати розуміння, а не запам'ятовування, виховання спокійного ставлення до постійних змін, формування навичок верифікації інформації, навчання здатності навчатися і протистояти стресу, навчити зберігати людяність в цифровому світі.[5]

 

Задачи современного образования: тренировать понимание, а не запоминание, воспитание спокойного отношения к постоянным переменам, формирование навыков верификации информации, обучение способности учиться и противостоять стрессу, научить сохранять человечность в цифровом мире.

  •  

Як протистояти стресу? Визнати, що стрес - це постійний фон нашого життя. А не робити вигляд, що він звалився несподівано. У нас же кожен день все обвалюється! І добре б мати заготовку на цей випадок. Сценарій: що я роблю, потрапляючи в стрес? І знати, що саме вам допомагає. Комусь треба швидко ходити, комусь плавати, комусь лежати у ванній.[6]

 

Как противостоять стрессу? Признать, что стресс – это постоянный фон нашей жизни. А не делать вид, что он свалился неожиданно. У нас же каждый день все обваливается! И хорошо бы иметь заготовку на этот случай. Сценарий: что я делаю, попадая в стресс? И знать, что именно вам помогает. Кому-то надо быстро ходить, кому-то плавать, кому-то лежать в ванной.

  •  

Сучасні нейронауки активно вивчають мозок в той час, коли на нього впливає музика. І ми зараз знаємо, що коли музика бере участь у розвитку людини в ранньому віці, це сильно впливає на структуру і якість нейронної мережі. Коли ми сприймаємо мову, відбувається дуже складна обробка фізичного сигналу. Нам в вухо вдаряють децибели, інтервали, але це все фізика. Вухо слухає, а чує мозок. Коли дитина навчається музиці, вона звикає звертати увагу на дрібні деталі, відрізняти звуки і тривалості між собою. І саме в цей час відбувається тонке творення нейронної мережі.[7]

 

Современные нейронауки активно изучают мозг в то время, когда на него воздействует музыка. И мы сейчас знаем, что когда музыка участвует в развитии человека в раннем возрасте, это сильно влияет на структуру и качество нейронной сети. Когда мы воспринимаем речь, происходит очень сложная обработка физического сигнала. Нам в ухо ударяют децибелы, интервалы, но это все физика. Ухо слушает, а слышит мозг. Когда ребенок обучается музыке, он привыкает обращать внимание на мелкие детали, отличать звуки и длительности между собой. И именно в это время формируется тонкая огранка нейронной сети.

  •  

Люди поділяються на тих, у кого немає взагалі ніякого темпу, і на тих, у кого темп високий.[8]

 

Люди делятся на тех, у кого нет вообще никакого темпа, и на тех, у кого темп высокий.

  •  

Мозок, якщо що і вміє, то - вчитися. Він для цього створений - для того, щоб навчатися, і він знає, як це робити. Добре б, щоб він нам це повідомив.[9]

 

Мозг, если что и умеет, то — учиться. Он для этого создан — для того, чтобы обучаться, и он знает, как это делать. Хорошо бы, чтобы он нам это сообщил.

  •  

Везіння з генами - це як рояль «Steinway», який дістався у спадок. Добре, звичайно, але грати-то на ньому все одно потрібно вчитися.[10]

 

Везение с генами — это как рояль «Steinway», доставшийся по наследству. Хорошо, конечно, но играть-то на нём всё равно нужно учиться.

  •  

Мозок запам'ятовує все, повз чого він пройшов, пронюхав, спробував, почув, помацав і так далі. Мозок - НЕ решето. Нічого не висипається з нього. Ми, грубо кажучи, нічого не забуваємо, просто велика частина даних лежить в «папці« Інше »». Тому: не треба слухати погану музику, не треба читати погані книжки, не треба всяке лайно їсти, не треба погань пити, не потрібно спілкуватися з поганими людьми.[11]

 

Мозг запоминает всё, мимо чего он прошёл, унюхал, попробовал, услышал, потрогал и так далее. Мозг — не решето. Ничего не высыпается из него. Мы, грубо говоря, ничего не забываем, просто большая часть данных лежит в «папке «Другое»». Поэтому: не надо слушать плохую музыку, не надо читать плохие книги, не надо всякое дерьмо есть, не надо дрянь пить, не нужно общаться с плохими людьми.

  •  

У нас такий мозок, який породжує час, математику, музику, мову. Будь інший мозок - не породжував би. Що відбувається в мізках курки, я не знаю і ніколи не зможу докласти розум до цього, тому що ніякого руху в це немає.[12]

 

У нас такой мозг, который порождает время, математику, музыку, язык. Будь другой мозг — не порождал бы. Что творится в мозгах у курицы, я ума не приложу и никогда не смогу приложить ум к этому, потому что никакого хода в это нет.

  •  

Навіщо дитину вчити писати? Не на комп'ютері набивати, а писати? В одному з Давніх Китаїв, люди, які претендували на те, щоб зайняти положення високого державного чиновника, повинні були здавати два іспити: каліграфія і віршування. Мудра цивілізація, тому що вони розуміли, що це інший тип свідомості, інший тип умінь. Комп'ютер вірші не пише. Тобто «розы-мимозы» він напише, але Бродського він не напише. Це інший тип ментальності, дуже важливий, який ніхто на планеті не вміє крім нас. Мистецтво - не десерт. Мистецтво - це інший тип життя, це інший тип когнітивної діяльності.[13]

 

Зачем ребёнка учить писа́ть? Не на компьютере набивать, а писа́ть? В одном из Древних Китаев, люди, которые претендовали на то, чтобы занять положение высокого государственного чиновника, должны были сдавать два экзамена: каллиграфия и стихосложение. Мудрая цивилизация, потому что они понимали, что это другой тип сознания, другой тип умений. Компьютер стихи не пишет. То есть «розы-мимозы» он напишет, но Бродского он не напишет. Это другой тип ментальности, очень важный, который никто на планете не умеет кроме нас. Искусство — не десерт. Искусство — это другой тип жизни, это другой тип когнитивной деятельности.

  •  

Я ж не як Алла Пугачова - співаю весь час, у мене купа своїх справ. Я діючий вчений, професор, я виконую обов'язки декана, завідую кафедрою, лабораторією, у мене кілька грантів. Це саме по собі будь-яку людину валить на землю.[14]

 

Я же не как Алла Пугачева — пою все время, у меня куча своих дел. Я действующий ученый, профессор, я исполняю обязанности декана, заведую кафедрой, лабораторией, у меня несколько грантов. Это само по себе любого человека валит на землю.

  •  

Мені днями хтось написав: «Ти не уявляєш, що коїться в мережі, я тобі зараз пришлю». Я кажу: «Ось цього не треба». Там якісь фанати, якісь дискусії навколо мене йдуть. Я вам клянуся, що я про це не знаю нічого. Думаю, саме через це я ще при своєму розумі.[15]

 

Мне на днях кто-то написал: «Ты не представляешь, что творится в сети, я тебе сейчас пришлю». Я говорю: «Вот этого не надо». Там какие-то фанаты, какие-то дискуссии вокруг меня идут. Я вам клянусь, что я про это не знаю ничего. Думаю, именно из-за этого я еще в своем уме.

  •  

Якщо всі зусилля людської цивілізації будуть спрямовані на те, щоб людина з літака керував чайником у себе вдома, то не варто і намагатися. Це дотепний жарт, але якщо це все, що нам треба, бесіди будуть вестися з пилососом.[16]

 

Если все усилия человеческой цивилизации будут направлены на то, чтобы человек из самолета управлял чайником у себя дома, то не стоило и стараться. Это миленькая шуточка, но если это все, что нам надо, беседы будут вестись с пылесосом.

  •  

Ми не тільки біологічні істоти. З цим ніхто, крім Фрейда, цього придурка, сперечатися не буде. Його Набоков, знаєте, навіть по імені не називав. Він писав «цей віденський шарлатан».[17]

 

Мы не только биологические существа. С этим никто, кроме Фрейда, этого придурка, спорить не будет. Его Набоков, знаете, даже по имени не называл. Он писал «этот венский шарлатан».

  •  

Я кращі роки в дурдомі провела. Це правда. Психіатрична лікарня N№3 імені Скворцова, а також Степанова. Через дефіс. Як дослідник![18]

 

Я лучшие годы в дурдоме провела. Это правда. Психиатрическая больница N№3 имени Скворцова, а также Степанова. Через дефис. Как исследователь!

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg