Перейти до вмісту

Чарлі і шоколадна фабрика

Матеріал з Вікіцитат

«Чарлі і шоколадна фабрика» (англ. Charlie and the Chocolate Factory) — казкова повість валійського письменника Роальда Дала.

Цитати[ред.]

  •  

Він щодня з'їдає стільки шоколадних цукерок, що було б просто неймовірно, якби він його не знайшов. Їсти - це його пристрасть. Це єдине, що його цікавить. Але ж це краще, ніж бути хуліганом і стріляти на дозвіллі з самопалів, правда?[1]розділ шостий "Два перші щасливці" (про Августуса Глупа)

  •  

(…) коли дитину так панькати, то нічого доброго не вийде[2]

  •  

Але дорослі знали ще одну штуку, а саме: надія, хоч і малесенька, та все ж була. Вона просто мусила бути.[3]розділ сьомий "День народження Чарлі"

  •  

-Немає ніякої надії, - ледь чутно захихотів він.
- Ти ж розумієш, що надії немає, правда?
- Так, - озвався Чарлі. - Розумію. Вони перезирнулися й обидва нервово захихотіли.
 - Май на увазі, - додав дідунь Джо, - існує лише манюсінький шанс, що це саме та цукерка, згоден? [4]розділ дев'ятий "Дідунь Джо іде на ризик"

  •  

Чомусь саме в холодну погоду розбурхується апетит. Усі ми тоді починаємо мріяти про паруючу смаженину, про гарячі яблучні пироги та всілякі інші теплі страви.[5]розділ десятий "Родина починає голодувати"

  •  

За відчиненими фабричними воротами стояв сам містер Вонка. І що то був за дивовижний чоловік! На голові він мав чорний циліндр. Одягнений був у фрак з розкішного темно-фіолетового оксамиту. Штани мав темно-зелені. Рукавички - перламутрово-сірі. А в руці тримав тростину з золотою бамбулькою. З його підборіддя стирчала акуратна чорна цапина борідка. А очі - очі він мав невимовно ясні. Здавалося, що вони весь час іскряться й мерехтять. Власне кажучи, все його лице освітлював радісний усміх.[6]розділ чотирнадцятий "Містер Віллі Вонка"

  •  

Цього шоколаду вистачить, щоб заповнити по краї всі ванни всієї країни! Та ще й усі плавальні басейни![7]розділ п'ятнадцятий «Шоколадний цех»

 

"There's enough chocolate in there to fill every bathtub in the entire country! And all the swimming pools as well!"

  •  

-Він стане шоколадною помадкою! - верескнула пані Глуп.
-Нізащо! - заперечив містер Вонка.
-Авжеж, стане! - не вгавала пані Глуп.
-Я не дозволю! - крикнув містер Вонка.
-Це ж чому? - крикнула пані Глуп.
- Бо смак буде гидкий, відказав містер Вонка. - Ви собі тільки уявіть! Августований Глуп у шоколаді! Ніхто такого не купить.[8]розділ сімнадцятий «Августус Глуп вилітає в трубу»

  •  

Бо хто ж, у кого все в порядку,
не любить ягідну помадку!..[9]

  •  

-Усі ми, любі друзі, згодні,
що гіршого нема сьогодні,
ніж бачити дурну дивачку,
яка весь час жує жувачку. (таку ганебну звичку мати - вже краще в носі колупати).[10]Розділ двадцять перший "Чао, Віолето)

  •  

Ой лихо, вона таки зіпсований горішок, — сказав містер Вонка. — Мабуть, її голова відлунювала порожнечею.[11]про Веруку Солт

  •  

Сам я телебачення не люблю. Можливо, в маленьких дозах воно не завадить, але ж дітям ніколи не вистачає маленьких доз. Вони б воліли сидіти цілісенький день і витріщатися на екран...[12]Розділ двадцять шостий "Телевізійно-шоколадний цех"

  •  

-Повторюємо день і ніч
найважливішу в світі річ:
НЕ ТРЕБА дітям дозволяти до телевізора сідати.
Цю штуку хай би взагалі
не знали дітлахи малі.[13]Розділ двадцять сьомий "Майка Тіві передають по телебаченню"

  •  

Я взагалі не хочу, щоб цим займався дорослий. Дорослий мене не слухатиме, не захоче вчитися. Він буде намагатися робити все так, як забажається йому, а не мені. Тому мені потрібна дитина. Мені потрібна чемна, розумна й добра дитина, якій я зможу відкрити свої найдорожчі секрети виготовлення солодощів… поки я ще живий.[14]містер Вонка про свій задум із «Золотими квитками»

Примітки[ред.]

Джерело[ред.]

  • Дал Р.. Чарлі і шоколадна фабрика / Пер. з англ. Віктор Морозов.. — К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2006. — 240 с. — ISBN 966-7047-47-4