Чарлі і шоколадна фабрика

«Чарлі і шоколадна фабрика» (англ. Charlie and the Chocolate Factory) — казкова повість валійського письменника Роальда Дала.

Цитати

Він щодня з'їдає стільки шоколадних цукерок, що було б просто неймовірно, якби він його не знайшов. Їсти - це його пристрасть. Це єдине, що його цікавить. Але ж це краще, ніж бути хуліганом і стріляти на дозвіллі з самопалів, правда? — розділ шостий "Два перші щасливці" (про Августуса Глупа)

(…) коли дитину так панькати, то нічого доброго не вийде

Але дорослі знали ще одну штуку, а саме: надія, хоч і малесенька, та все ж була. Вона просто мусила бути. — розділ сьомий "День народження Чарлі"

-Немає ніякої надії, - ледь чутно захихотів він. - Ти ж розумієш, що надії немає, правда? - Так, - озвався Чарлі. - Розумію. Вони перезирнулися й обидва нервово захихотіли.  - Май на увазі, - додав дідунь Джо, - існує лише манюсінький шанс, що це саме та цукерка, згоден? — розділ дев'ятий "Дідунь Джо іде на ризик"

Чомусь саме в холодну погоду розбурхується апетит. Усі ми тоді починаємо мріяти про паруючу смаженину, про гарячі яблучні пироги та всілякі інші теплі страви. — розділ десятий "Родина починає голодувати"

За відчиненими фабричними воротами стояв сам містер Вонка. І що то був за дивовижний чоловік! На голові він мав чорний циліндр. Одягнений був у фрак з розкішного темно-фіолетового оксамиту. Штани мав темно-зелені. Рукавички - перламутрово-сірі. А в руці тримав тростину з золотою бамбулькою. З його підборіддя стирчала акуратна чорна цапина борідка. А очі - очі він мав невимовно ясні. Здавалося, що вони весь час іскряться й мерехтять. Власне кажучи, все його лице освітлював радісний усміх. — розділ чотирнадцятий "Містер Віллі Вонка"

	Цього шоколаду вистачить, щоб заповнити по краї всі ванни всієї країни! Та ще й усі плавальні басейни! — розділ п'ятнадцятий «Шоколадний цех»
	"There's enough chocolate in there to fill every bathtub in the entire country! And all the swimming pools as well!"

-Він стане шоколадною помадкою! - верескнула пані Глуп. -Нізащо! - заперечив містер Вонка. -Авжеж, стане! - не вгавала пані Глуп. -Я не дозволю! - крикнув містер Вонка. -Це ж чому? - крикнула пані Глуп. - Бо смак буде гидкий, відказав містер Вонка. - Ви собі тільки уявіть! Августований Глуп у шоколаді! Ніхто такого не купить. — розділ сімнадцятий «Августус Глуп вилітає в трубу»

Бо хто ж, у кого все в порядку, не любить ягідну помадку!..

-Усі ми, любі друзі, згодні, що гіршого нема сьогодні, ніж бачити дурну дивачку, яка весь час жує жувачку. (таку ганебну звичку мати - вже краще в носі колупати). — Розділ двадцять перший "Чао, Віолето)

Ой лихо, вона таки зіпсований горішок, — сказав містер Вонка. — Мабуть, її голова відлунювала порожнечею. — про Веруку Солт

Сам я телебачення не люблю. Можливо, в маленьких дозах воно не завадить, але ж дітям ніколи не вистачає маленьких доз. Вони б воліли сидіти цілісенький день і витріщатися на екран... — Розділ двадцять шостий "Телевізійно-шоколадний цех"

-Повторюємо день і ніч найважливішу в світі річ: НЕ ТРЕБА дітям дозволяти до телевізора сідати. Цю штуку хай би взагалі не знали дітлахи малі. — Розділ двадцять сьомий "Майка Тіві передають по телебаченню"

Я взагалі не хочу, щоб цим займався дорослий. Дорослий мене не слухатиме, не захоче вчитися. Він буде намагатися робити все так, як забажається йому, а не мені. Тому мені потрібна дитина. Мені потрібна чемна, розумна й добра дитина, якій я зможу відкрити свої найдорожчі секрети виготовлення солодощів… поки я ще живий. — містер Вонка про свій задум із «Золотими квитками»

Джерело

• Дал Р.. Чарлі і шоколадна фабрика / Пер. з англ. Віктор Морозов.. — К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2006. — 240 с. — ISBN 966-7047-47-4