Інгмар Бергман
Інгмар Бергман | |
Інгмар Бергман під час зйомок фільму «Сунична галявина» (1957) | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
І́нгмар Бе́ргман (швед. Ingmar Bergman; 1918–2007) — шведський режисер театру й кіно, сценарист, письменник, один із головних творців авторського кіно XX сторіччя.
Цитати
[ред.]Ми ходимо колами, настільки обмежені нашими власними турботами, що більше не в змозі побачити різницю між істиною й брехнею, капризом ґанґстера і найчистішим ідеалом[1]. |
Наші соціальні відносини обмежені, здебільшого плітками та критикою поведінки людей. Це спостереження повільно підштовхнуло мене до ізоляції від так званого соціального життя. Мої дні минають на самоті[1]. |
Ніхто не в безпеці від релігійних ідей та конфесійних явищ. Ні ти, ні я. Ми можемо стати їхньою жертвою, коли найменше очікуємо цього. Це як грип або удар блискавки. Ти абсолютно безпорадний. Сьогодні я вважаю, що будь-який рецидив абсолютно виключений. Але я не можу сказати, що цього не трапиться завтра[1]. |
У мені 100% шведського... Хтось сказав, що швед – це наче пляшка кетчупу: нічого і нічого, а потім раз – і все одразу. Я думаю, що трохи схожий на це. І вважаю, що я швед тому, що люблю жити тут, на цьому острові. Ви не можете уявити собі самотність та ізоляцію в цій країні. Так, я дуже шведський – я не ненавиджу бути один[1]. |
Я був дуже жорстоким щодо акторів та інших людей. Я думаю, що був дуже-дуже неприємним в молодості. Якби я сьогодні познайомився з молодим Інґмаром, гадаю, то сказав би: «Ви дуже талановитий і я спробую допомогти вам, але я не думаю, що хочу з вами ще щось творити». Я не кажу, що зараз приємний, але гадаю, що в 50-х роках я повільно змінився. Принаймні сподіваюся, що змінився[1]. |
Я добре знаю про мою подвійну самосвідомість... Одна з них весь час під контролем; все сплановано і дуже надійно. Інша може бути дуже неприємною. Я думаю, що цей бік самосвідомості несе відповідальність за всю творчу роботу – він підтримує зв'язок з «дитиною». Він нераціональний, імпульсивний і надзвичайно емоційний. Можливо, це навіть не «він», а «вона»[1]. |
Я не хочу творити мистецькі роботи для публіки, яка сидітиме і насолоджуватиметься. Я хочу нанести цим людям маленький удар в спину, щоб обсипати їхню байдужість, щоби несподівано вразити їхнє самовдоволення[1]. |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 779.