Перейти до вмісту

Хуаніта Морроу Нельсон

Матеріал з Вікіцитат
Хуаніта Морроу Нельсон
Медіафайли у Вікісховищі

Хуаніта Морроу Нельсон (англ. Juanita Morrow Nelson; 17 серпня 1923 – 9 березня 2015) — американська пацифістка, чиї дії включали десегрегацію ресторанів і опір військовим податкам. У 1948 році вона стала співзасновницею групи «Миротворці» та була автором книги «Питання свободи» та інших творів (1988).

Цитати

[ред.]
  •  

Я не плачу податків, тому що переважний відсоток бюджету йде на військові цілі. Я не хочу брати участь у жодному етапі збору таких податків. Я навіть не хочу діяти так, наче вважаю, що хтось, включаючи уряд, має право карати мене за вчинок, який я вважаю почесним.[1]

 

I am not paying taxes because the overwhelming percentage of the budget goes for war purposes. I do not wish to participate in any phase of the collection of such taxes. I do not even want to act as if I think that anyone, including the government, has a right to punish me for an act which I consider honorable.

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Моя повага й захоплення Ганді, хоч і не безкритичні, були глибокими.[1]

 

My respect and admiration for Gandhi, though not uncritical, was deep.

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Моя відмова від насильства не ґрунтується на будь-якій традиційній чи зручній релігійній мотивації. Я не можу сказати, що це проти Божої волі, оскільки я не знаю, що є бог, і я не могла би в жодному разі припустити, що я знайома з його волею. Але я також не вважаю, що люди є богами, що вони повинні визначати, коли інша людина має померти. Я не вважаю, що здатна на такі судження за власним бажанням чи за вказівкою інших. Я ненавиджу таку поведінку інших, але, можливо, не можу на неї вплинути. Я можу контролювати свою поведінку. І я не думаю, що моя участь у дурних чи аморальних вчинках може підвищити мій авторитет як особистості — радше я вважаю, що це може відвернути мене від відкриття самої себе, відвести мене ще далі.[1]

 

My repudiation of violence is not based on any conventionally or conveniently religious motivation. I cannot say that it is against God's will, since I do not know that there is a god, nor would I be able in any case to assume that I was conversant with his will. But I do not consider, either, that men are gods, that they should determine when another man should die. I do not consider that I am capable of such judgments, either of my own volition or at the command of others. Such behavior in others I abhor, but may not be able to affect. I can control my own behavior. And I do not think that my participation in stupid or immoral acts can add to my stature as an individual-I think, rather, that it might detract, take me even further afield from the discovery of myself.

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Ефективність ні в якому разі не може витіснити мораль.[1]

 

Efficiency can in no way supplant morality.

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Чи є висотою людського буття покора спільній волі? Я вважаю, що жити у творчо орієнтованих стосунках є вищою метою, ніж рабсько ставитися до правил і норм. Я вважаю, що це найгірша частина безглуздості бути настільки закоханим у дії в унісон, що мене змушують діяти нелюдськи.[1]

 

Is the height of man's being obedience to the common will? I think it a higher purpose to live in a creatively oriented relationship than to adopt a slavish attitude toward rules and regulations. I think it the worst part of folly to be so enamored of acting in unison that I am herded into acting inhumanly.

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Більшість людей, які звертають увагу на мою позицію, жахаються моїм порушенням закону, а зовсім не тим, чому я не сплачую податки. Замість того, щоб намагатися змусити мене виправдати мою громадянську непокору, чому вони не запитують себе та уряд щодо курсу дій, який робить мільярди доступними для зброї, але не може забезпечити гідне житло та освіту для значної частини населення?[1]

 

Most people who take any notice of my position are appalled by my lawbreaking and not at all about the reasons for my not paying taxes. Instead of trying to make me justify my civil disobedience, why do they not question themselves and the government about a course of action which makes billions available for weapons, but cannot provide decent housing and education for a large segment of the population?

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Оскільки я вважаю, що важливіше робити те, що є правильним, ніж те, що є законним або доцільним, я відмовився сплачувати податок.[1]

 

because I believe that it is more important to do what is right than what is lawful or expedient, I have declined to pay the tax.

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Як можна поважати інших без самоповаги?[1]

 

how can one have respect for others without self-respect?

  — з книги «Питання свободи» (A Matter of Freedom, 1988)
  •  

Я не активістка у тому сенсі, про який говорять більшість людей, я навіть точно не знаю, що це означає... Мені подобається те, що робить моя подруга в Каліфорнії: вона досить довго відмовлялася від податків. І вона ходить на демонстрації, але замість того, щоб йти, вона просто стоїть з табличкою: «Не любите війну? Тоді не платіть за це! Відмовтеся платити військові податки! Я не купувала бомби з 1971 року!». Це більше мій стиль.[2]

 

I'm not an activist in the sense that most people talk about, I'm not even sure exactly what that means...I like this thing a friend of mine inCalifornia does: she’s been a tax-refuser for quite some time. ‘And she goes to demonstrations, but instead of walking, she Just stands there with a sign: “Don’t like war? Then don’t pay for it! Refuse to pay war-taxes! I haven’t bought a bomb since 1971!” That’s more my style.

  •  

Це було в той час, коли всі люди, які мали темніший колір шкіри або частково темне африканське походження, сиділи в певному місці і не могли ходити куди завгодно — в трамваях і так далі. Особливо на півдні у них були фонтани з написами «білі», «кольорові» тощо.[3]

 

This was at a time when all people who had darker-colored skin, or part dark African ancestry, were seated in a particular place and could not go anywhere else-in streetcars and so forth. In the South particularly they had fountains that said, "whites," "colored," all that sort of thing.

  •  

Я навчалася в університеті Говарда, і там мене вперше заарештували. Я поїхала із двома моїми друзями, які були студентами, у центр Вашингтона, округ Колумбія, який був таким же відокремленим, як і будь-яке інше місце в Сполучених Штатах того часу. Я пішла до Говарда в 1941 році. А це було в 1943 році, хоча, здається, на початку року. І ми пішли в аптеку, де був обідній прилавок, і попросили трохи гарячого шоколаду. Нам сказали: «Ми негрів не обслуговуємо». Ми сказали: «Ну, ми б хотіли бачити менеджера». «Менеджера немає». І ми сказали: «Ну, у нас є багато часу. Ми просто посидимо тут». І нарешті вони принесли гарячий шоколад, але вони дали нам квитки, рахунки по 25 центів, коли на дошці було чітко вказано, що гарячий шоколад коштує десять центів за чашку... Але потім ми вийшли, і нас зустріли — як я пам’ятаю — семеро поліцейських. Нас посадили в автозак і повезли. Після того, як у нас стався цей інцидент, там була жінка, яка стала нашим дуже дорогим другом, Паулі Мюррей. Вона була років на десять старша за нас, студентів. Вона навчалася на юридичному факультеті...[3]

 

I did go to Howard University, and that was where I was arrested for the first time. I went with two of my friends who were undergrad coeds, downtown in Washington, DC, which was about as segregated as anyplace in the United States at that time. I went to Howard in 1941. This was in '43 though, at the beginning of the year, I think. And we went to a drugstore that had a lunch counter-asked for some hot chocolate. We were told, "We don't serve Negroes." We said, "Well, we'd like to see the manager." "The manager isn't in." And we said, "Well, we have plenty of time. We'll just sit here." And finally they brought the hot chocolate, but they gave us tickets, bills for 25 cents, when it clearly stated on the board that hot chocolate was ten cents a cup... But, then we walked out and were met by-my recollection is-seven of DC's finest, that is, the police. And they put us in the paddy wagon and took us to jail. After we had this incident, a woman who became a very dear friend, Pauli Murray, was there. She was about ten years older than us coeds. She was in law school...

  •  

Я дуже добре пам’ятаю, коли я була, здається, в молодшій школі, хтось назвав мене «нігером». І я пішла додому, плачучи, чи, у всякому разі, дуже невтішна. Моя мама сказала: «Чого ти хвилюєшся... ти знаєш, хто ти є». Тож... я завжди це цінувала.[3]

 

I remember very well, when I was, I think it was in junior high school, somebody called me "nigger." And I went home, crying, or anyway, very disconsolate. My mother said, "Why are you worrying about...you know who you are." So... I've always appreciated that.

  •  

Більшість — принаймні половина бюджету призначена для військових. Це було тоді; це продовжує бути зараз.[3]

 

most—at least half of the budget is for the military. It was then; it is now, continues to be.

  •  

(Під час проживання в Цинциннаті) хтось сказав нам: «Птахи та бджоли не живуть разом; чому чорні та білі повинні жити разом?».[3]

 

(While living in Cincinnati) somebody said to us, "The birds and the bees don't live together; why should the blacks and the whites live together?".

Примітки

[ред.]
  1. а б в г д е ж и Питання свободи (A Matter of Freedom, 1988)
  2. Monologue
  3. а б в г д Juanita Nelson Timeline.