Фредерік Бастіа

	Фредерік Бастіа
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Фредерік Бастіа

Фредері́к Бастіа́ (фр. Frédéric Bastiat; 1801—1850) — французький економіст, публіцист та політик, один із найвидатніших захисників індивідуальної свободи та вільного ринку.

Бастіа увійшов в історію як неперевершений майстер економічної сатири та передвісник Австрійської економічної школи. У своїх творах він обґрунтував гармонію інтересів у суспільстві, викривав софізми протекціонізму та сформулював принцип розрізнення між «тим, що бачать, і тим, чого не бачать». Головний критик перетворення держави на інструмент «узаконеного пограбунку».

Цитати за працями

Що ми бачимо і чого не бачимо

	Поганий економіст відрізняється від доброго тим, що перший керується лише наслідками, які видно, а другий бере до уваги і те, що видно, і всі ті наслідки, які необхідно передбачити.
	— Фредерік Бастіа^[1]

	...суспільство втрачає цінність всіх предметів, знищених без користі та цілі... ламати, бити, знищувати не означає заохочувати національне виробництво та зайнятість або, коротше, що руйнування є невигідним.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 17.

	Публічні, державні витрати завжди заступають місце приватних витрат і, отже, забезпечують життя одного робітника за рахунок іншого, і, таким чином, весь робочий клас, що розглядається як ціле, не отримує ніякої надбавки.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 39.

	Керуючись порівняльними цінами на хліб, торгівля розподіляє його по всій країні, починаючи завжди з того пункту, де ціна найвища, тобто де відчувається найбільша потреба у хлібі.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 49.

	...економічна та моральна перевага Аріста... базується на одній аксіомі... а саме: заощаджувати — значить витрачати.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 88.

Закон

	Життя, свобода і власність існують не тому, що люди придумали закони. Навпаки, існування життя, свободи і власності змусило людей створити закони.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 100.

	Що ж тоді є закон? ...це колективна організація індивідуального права особи на законний захист.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 100.

	Закон був використаний для руйнування та скасування правосуддя... Він перетворив пограбунок на право для того, щоб захистити пограбунок.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 102.

	Подивіться, чи не відбирає закон у одних осіб те, що належить їм, і чи не передає він іншим особам те, що їм не належить... Якщо так, то негайно скасуйте цей закон.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 114.

	Всі ці плани, взяті в цілому, з їхньою спільною метою легального пограбунку — називаються соціалізмом.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 115.

	Соціалізм, як і інші старі ідеї, від яких він походить, плутає поняття «держава» і «суспільство».
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 126.

	Вони прагнуть стати нашими пастухами, а ми маємо бути їхньою отарою. Ця ситуація, безумовно, передбачає в них природну перевагу над іншими, над усіма нами.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 159.

Держава

	Держава — це величезна фікція, за допомогою якої всі намагаються жити за рахунок усіх.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 180.

	До речі, Держава не може бути однорукою. У неї дві руки — одною брати, а іншою роздавати, або, іншими словами, важка та легка рука. ... Але що ніколи не бачено, чого ніколи не побачать і чого припустити не можна — це щоб Держава повертала суспільству більше, ніж отримала від нього.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 183.

	Таким чином, у суспільства — дві надії, у держави — дві обіцянки: багато пільг і жодних податків. Оскільки ці надії та обіцянки суперечать одна одній, то вони ніколи не здійсняться.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 184.

	Між Державою, яка виголошує невиконанні обіцянки, і суспільством, сповненим нездійсненних надій, постають два класи людей: честолюбці та утопісти. ... для цих шукачів популярності досить крикнути народу: «Держава обманює тебе; якби ми були на її місці, то обсипали б тебе благодійністю і звільнили б від податків!» — і народ вірить, сподівається та влаштовує революцію.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 184.

Кляті гроші!

	Гроші слугують лише для полегшення передачі цих корисних речей з одних рук в інші... якщо у Франції буде вдвічі більше грошей: кількість корисних речей від цього не збільшиться.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 207.

	Це екю свідчить про те, що ти зробив послугу суспільству, і, крім того, воно визначає її цінність. До того ж, ця монета свідчить про те, що ти ще не отримав від суспільства рівноцінної реальної послуги, на яку ти маєш право.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 212.

	Стало звичним співвідносити вартість будь-яких речей із ціною грошей. Ми кажемо: це коштує 5, 10, 20 франків... а отже, робиться висновок про те, що гроші є мірою цінностей. ...я зайду настільки далеко [щоб заперечувати це], бо саме там криється ілюзія.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 218–219.

	Усі монополії ненависні, але найгірша — монополія на освіту.
	— Фредерік Бастіа^[1] — С. 225.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц Бастіа Ф. Що ми бачимо і чого не бачимо. Закон. Держава. Кляті гроші / пер. з фр. та англ. Н. Афончиної. — К. : Free Economy Institute | Інститут вільної економіки, 2021. — 228 с. — ISBN 978-966-521-771-8. — С. 12.

[Bastiat2021-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц Бастіа Ф. Що ми бачимо і чого не бачимо. Закон. Держава. Кляті гроші / пер. з фр. та англ. Н. Афончиної. — К. : Free Economy Institute | Інститут вільної економіки, 2021. — 228 с. — ISBN 978-966-521-771-8. — С. 12.

[1]