Филипович Павло Петрович

Филипович Павло Петрович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Павло́ Петро́вич Филипо́вич (1891—1937) — український поет і літературознавець, перекладач з французької та латинської мов, педагог.

Цитати

«Земля і вітер» (1922)

	Єдина воля володіє світом, Веде в майбутнє нас єдиний шлях, Ми умремо з єдиним заповітом В непереможних і міцних серцях. («Єдина воля володіє світом…» // С. 49.)
	Ця цитата була обрана цитатою дня 2 вересня 2016 року.

• Хтось не зводив жовтого зору,
  Кликав вітер і сіяв жах
  І на чорнім коні Ленору
  Без упину мчав у степах.

(«Він тікав і дививсь і знову…» // С. 49.)

• І впала туга, мов тяжка кирея,
  Коли відразу я спинив коня.
  Не чорний крук злетів до Прометея —
  Довбала ніч криваве серце дня.

(«Тремтіла тінь, і вечоріли хмари…» // С. 51.)

• А там, в вигнанні,
  Глузують Юди:
  «Це дні останні,
  Ви вже не люде».

(«Гризти залізо…» // С. 53.)

• Пролетіли огненні бджоли
  Між зелених полів людських.
  Заклинаю вас, тихі доли,
  Не пускайте до себе їх!

(«Заклинаю вітер і хмари…» // С. 56.)

• Я — робітник в майстерні власних слів,
  Та всі слова я віддаю усім.
  Будую душі, викликаю гнів,
  Любов і волю вводжу в кожний дім.

(«Я — робітник в майстерні власних слів…» // С. 60.)

• Нехай архангел у труби трубить —
  Мерці не встануть з одвічних трун,
  І тільки сонце усе голубить,
  Огненноокий німий чаклун.
  І зійдуть тихо зелені трави,
  Зростуть між ними квітки малі,
  І перекажуть слова ласкаві
  Від тих, що в чорній лежать землі.

(«Нехай архангел у труби трубить…» // С. 61.)

• Хай моляться зоряній ризі,
  Земля підо мною чи кінь?

(«Не смуги золото-сизі…» // С. 62.)

• На стелю неба чорного бика
  Загнали змії сині та огняні,
  І він лежить і той табун склика,
  Що унизу темніє на поляні.
  Зникають змії — і блищать на мить,
  А бик реве від болю і тривоги.
  Не диха вітер, а земля мовчить,
  Жде буйних сліз, жде світлої підмоги.

(Гроза // С. 62.)

• Синіє сніг, і стеляться розмови,
  Мов ніжні тіні ясних вечорів…

(«Синіє сніг, і стеляться розмови…» // С. 70.)

«Простір» (1925)

• Не вірте мрійникам, не слухайте померлих!
  Борвієм, пристрастю і згагою степів,
  Тугóю темною і буйними дощами
  Життя несеться над усіми нами
  І вимагає ладу і пісень.
  І прокидається мелодія щаслива
  На дні тривожної і тоскної душі,
  І сам здивуєшся, почувши власний витвір,
  І хтось впевнятиме, і ти йому повіриш,
  Що це незнана пестила тебе!

(«Кому не мріялось, що є незнана Муза…» // С. 92.)

• Навчись і ти, коли прийде твій день,
  Віддать усім прозорий мед любові,
  Приваблюючи фарбами пісень
  Мандрівників далеких, випадкових.
  І непомітно передай вікам
  Оті пилини сховані насіння.
  Смерть не мине, і ти загинеш сам,
  Та безліч раз зійдуть твої творіння.

(«Закликав червень чарівну теплінь…» // С. 105.)

Поза збірками

• І та, що їй цілуєш ніжно руки,
  Забуде все, —
  Вітри холодні горя і розлуки
  Життя несе.

(Кримська елегія // С. 117.)

Джерела

• Филипович Павло. Поезії. — К.: Радянський письменник, 1989. — 196 с.