Тихановська Світлана Георгіївна

Матеріал з Вікіцитат
Світлана Тихановська
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Світлана Георгіївна Тихановська (біл. Святлана Георгіеўна Ціханоўская; у дівоцтві: Пилипчук, нар. 11 вересня 1982, Мікашевичі, Лунинецький район, Берестейська область, Білоруська РСР) — білоруська політична діячка, кандидатка в президенти Білорусі, що перебуває у вигнанні. Дружина білоруського опозиціонера, політичного в'язня та блогера Сергія Тихановського.

Цитати[ред.]

  •  

Журналісти завжди були недоторканні, навіть під час військових дій журналістів не чіпали, тому що це їхня робота – висвітлювати події. Вони не беруть участі у масових заходах, вони просто виконують свій обов’язок. Але в Білорусі правда нікому нікуди не потрібна[1].

  •  

Ми б привітали рішення номінувати посла США у Білорусі. Критично важливо мати дипломатичного представника, який фокусуватиметься на Білорусі. Але ми закликаємо не передавати вірчі грамоти Лукашенку. Важливо пам’ятати, що Лукашенко – нелегітимний лідер, і передача йому вірчих грамот легітимізує його. Тож це, передусім, відправить неправильний сигнал для Білоруського народу[2].

  •  

Ми були б раді говорити про опції співпраці із Москвою із повагою до нашого суверенітету та національних інтересів. Я хочу підкреслити: протести у Білорусі не спрямовані на наші геополітичний вибір, йдеться про людську гідність і повагу до верховенства права. Тож ми виступаємо за гарні відносини зі Сходом і Заходом, і хочемо посилити зв’язки із нашими сусідами[2].

  •  

Ми вдячні за двопартійну підтримку акту і сподіваємось, що цей законопроект стане законом якомога швидше, адже він підштовхне США діяти рішуче й негайно, щоб підтримати Білорусь. Мирні протести у Білорусі – це переломний момент. Люди у страждають, потерпають, щодня, і вони потребують підтримки. Й коли цей акт стане законом, це відправить потужний сигнал режиму Лушкашенка та всьому світу про невизнання його легітимності, закличе до проведення нових прозорих виборів і вимагатиме звільнення політичних в’язнів. У нашому розумінні, акт дозволить негайну допомогу громадянському суспільству, медіа, а також інші термінові заходи, включаючи запобігання відключенню інтернету у Білорусі[2].

  •  

Ми досі наполягаємо на діалозі. Ми відкриті до діалогу і хотіли б, щоб усе-таки цей діалог відбувся. Ми хотіли залучити медіаторів до цього діалогу, якщо у нас не виходить напряму домовитися. Тобто на наші прохання режим не відповідає[1].

  •  

Ми постійно говорили про діалог. І це не має бути Лукашенко, це мають бути люди з його оточення, які могли би взяти на себе таку відповідальність і розпочати розмову з людьми. Ось це буде крок вперед з боку режиму[1].

  •  

Ми продовжуємо тиснути на режим і працюємо над тим, щоб полегшити і прискорити перехідний період і повернути владу народу. Ще влітку я обіцяла вам, що підготую умови для проведення нових прозорих виборів президента Республіки Білорусь. І свого слова я дотримуюся[3].

  •  

Протести у Білорусі показують, що білоруси вже не зупиняться у боротьбі за свою гідність, у боротьбі за свої права і те, що ми вже не зможемо повернутися у становище, в якому жили дуже багато років. У становище покірності, у становище такого напіврабства, що «моя хата скраю». Люди вже самі хочуть ухвалювати рішення у своїй країні, хочуть бути важливими, хочуть самі розбудувати майбутнє своєї країни[1].

  •  

Росія була й завжди буде нашим близьким сусідом, і у нас немає іншого виходу, ніж працювати з нею. Єдине, що ми просимо від Москви, – це припинити підтримку Лукашенка. Що довше Москва мовчазно підтримує дії диктатора, то більше вона втрачає довіру білорусів[2].

  •  

У Координаційній раді є президія. І кожен з членів президії є її лідером. Це орган спільних зусиль. Там немає одного лідера, ми працюємо всі разом[1].

  •  

Я дуже сумніваюсь в якомусь вторгненні. Тому що немає необхідності. У нас жодним чином не йдеться про геополітику. Наша боротьба скерована проти однієї людини – проти режиму і диктатури. Тому жодної необхідності в цьому немає. У нас – абсолютно мирна революція, проти кого які війська вводити[1]?

  •  

Я заявляю, що Олександр Лукашенко і його посібники – терористична організація, яка повинна відповісти за свої злочини. Відповісти повинен кожен, хто цинічно порушив і порушує закон: від членів виборчих комісій і провладних спостерігачів до чиновників, ідеологів і офіцерів, які віддавали і виконували злочинні накази[4].

  •  

Якщо державна судова система не працює, ми впораємося без неї[4].

  •  

...Я офіційно заявляю, що готова очолити країну в перехідний період. Я беру на себе цю відповідальність, тому що знаю, що я – не одна. Моя мета – об'єднати кращих експертів і демократичні сили, щоб Білорусь підійшла до нових виборів з найменшими шоками. Для цього створено Координаційну раду і кабінет представників з різних сфер, і кожен з них працює в інтересах білорусів[3].

Примітки[ред.]