Теорія та історія

"Теорія та історія: Інтерпретація соціальної та економічної еволюції" (1957) — це трактат економіста та філософа австрійської школи Людвіга фон Мізеса. Його можна розглядати як продовження розвитку мізесіанської системи соціальних наук.

• Поверхневий погляд на проблеми уряду вбачає різницю між свободою і деспотизмом у зовнішніх проявах системи правління та адміністрації, а саме в кількості людей, які здійснюють прямий контроль над суспільним апаратом стримування і примусу. Такий чисельний стандарт лежить в основі знаменитої класифікації Аристотеля різних форм правління. Концепції монархії, олігархії та демократії досі зберігають такий підхід до проблеми. Проте його неадекватність настільки очевидна, що жоден філософ не міг уникнути посилань на факти, які не узгоджувалися з ним і тому вважалися парадоксальними. Наприклад, це добре відомий ще грецьким авторам факт, що тиранія часто або навіть регулярно підтримувалася масами і в цьому сенсі була цілком народним правлінням. Сучасні автори використовують термін “цезаризм” для позначення цього типу правління і продовжують вважати його винятковим випадком, зумовленим особливими обставинами; але вони не можуть задовільно пояснити, що саме зробило ці умови винятковими. Проте, зачаровані традиційною класифікацією, люди погоджувалися з такою поверхневою інтерпретацією, поки здавалося, що вона мусить пояснити лише один випадок у сучасній європейській історії — Другу Французьку імперію. Остаточний крах арістотелівської доктрини настав лише тоді, коли їй довелося зіткнутися з “диктатурою пролетаріату”, автократією Гітлера, Муссоліні, Перона та інших сучасних спадкоємців грецьких тиранів."