Степан Смаль-Стоцький
| Степан Смаль-Стоцький | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Степа́н Йо́сипович Сма́ль-Сто́цький (псевдонім С. Нагнибіда; 8 або 9 січня 1859, Немилів — 17 серпня 1938, Прага) — український мовознавець і педагог, літературознавець (один із перших теоретиків українського віршування); визначний громадсько-політичний, культурний, економічний діяч Буковини.
Цитати[ред.]
Тим одним є і може бути лиш ідея національна. Одна лиш ідея національна може в нас будити надію, що колись виплинемо наверх.<...> треба змагати до того, щоб вибороти собі незалежність, щоб вийти з упослідженого становища і стати попліч з другими народами до загальної людської культурної праці... Для того то справа самостійности руського народу мусить належати до політичної програми русинів і з тої точки програмової не можна ані на волос попустити, бо вона є істиною самої програми.[1] — про спільне, котре б усіх об’єднувало |
За долю чи недолю, за славу чи неславу, за честь чи нечесть, за силу чи неміч, за все, за все, чим нарід яко нарід відзначає ся, чим не домагає, за все відповідає перед судом історії інтелігенція народна. Горе тому народові, у котрого ледача інтелігенція, горе тій інтелігенції народній, що не справила свого обов’язку народного – прокляте цілих грядущих поколінь тяжким каменем тяжитиме на її пам’яті.[2] |
Про нього[ред.]
Від початку своєї діяльности на наукову працю не мав часу. Він же творив національне життя на Буковині, життя на всіх його ділянках.[3] |
|||||
| — Василь Сімович, український мовознавець, філолог і культурний діяч |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
