Перейти до вмісту

Сорока Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіцитат
Михайло Сорока
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Миха́йло Миха́йлович Соро́ка — український громадський та військовий діяч, провідник Крайової екзекутиви ОУН(1934—1936), член Крайового Проводу ОУН, політв'язень радянських концтаборів.

Цитати

[ред.]
  •  

«Наша «провина» заключається лише в тому, що ми вирішили вмерти стоячи, а не лежачи, бо вважаємо негідним віддати своє життя насильникам без протесту. Мимо того, що в нас забрали волю, але гідність ми зберегли.[1]з промови на останньому суді

Про нього

[ред.]
  •  

Михайло Сорока був одним із орґанізаторів повстання політв'язнів у таборах Півночі (Кенґір, 1954). Леґендарна особа, найбільший авторитет з-поміж в’язнів-українців упродовж цілої чверті століття. Про нього написані спогади по закордонах, навіть у Японії (бо хто тільки не сидів у совєтських концтаборах!)...[2]

  Василь Овсієнко
  •  

...подвиг Михайла Сороки полягав у тому, що він зберіг пружність особистості, не зважаючи на довгі, довгі роки вогкого тюремного холоду, який покриває все шаром іржі. Пружина його «Я» ніколи не заіржавіла.[3]

  Валентин Мороз
  •  

Я ніколи не сидів разом з покійним М.М. Сорокою. Я тільки чув про нього і про його життя від сусідів по камерах, яким випало на долю спілкуватися з ним. Серед них були різні люди: такі, що люблять Україну, байдужі до неї, ті, що її ненавидять, але я не пам’ятаю нікого, хто насмілився б сказати погане слово про Михайла Сороку. Говорили про нього тільки з пошаною й щирим захопленням. В його присутності не можна було замислити підлоту, гидко висловитися, виявити слабість. Ця людина жила й пішла з життя героїчно, як лицар, спокійно, як учений, світло, як святий, гідно, як державний діяч. Своїм життям та своєю смертю він назавжди й остаточно відповів моїм опонентам і скептикам. Він міг бути прикрасою кожної держави, міг створити кожну державність. Я вірю, що прийде час, коли при його імені будуть вставати і стоятимуть мовчазно й урочисто, як встають американці при імені Вашінґтона, угорці при імені Кошута, євреї при імені Герцля. Мир прахові його![4]

  — Анатоль Радигін
  •  

Михайло Сорока, то якийсь стовп, навколо якого все духовне життя оберталося[5]

  Опанас Заливаха
  •  

Протягом п’яти років мого ув’язнення в Омську чи Караганді, Канчетаві, я відважно йшов назустріч невідомому, зберігаючи в серці святе ім’я вчителя, – згадує про Сороку колишній політв’язень-львів’янин Василь Заєць. – Я бачив його очі, його усмішку. Згадка про нього піднімала мені настрій у хвилину знемоги[5]

  — колишній політв’язень Василь Заєць

Виноски

[ред.]
  1. Мороз Валентин. Тверкі мелокії. Пам’яті Михайла Сороки// Поступ. - Львів. - 2000. - № 103 (547).
  2. Світло людей, 2018, с. 17
  3. Радиґін Анатоль. Життя в мордовських концтаборах зблизька. - 1974. - 92 с., с.19
  4. Анатоль Радигін. Розповідь про бачене і пережите «Сучасність», 1974, Ч 1
  5. а б «Він міг би прикрасити будь-яку державу»: до 110-ї річниці від дня народження Михайла Сороки, Український інститут національної пам'яті