Саша Ґарцетті
| Саша Ґарцетті | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Саша Ґарцетті (іт. Sascha Garzetti; 1986, Цюрих, Швейцарія) — швейцарський поет та прозаїк.
Цитати
[ред.]Багато з того, що називають метафорою, є просто способом бачення, закарбованим у мові. Тож це не якесь непритаманне нашому мовленню явище. Просто так є. [...] |
Багато німецькомовних авторів та авторок у Швейцарії мають більше контактів із колегами з Австрії, Німеччини та Ліхтенштайна, аніж із авторами Швейцарії, які пишуть іншими мовами. Багатомовність Швейцарії приваблива в теорії, та не завжди підкріплена практикою[2]. |
Інколи текстам щось закидаєш. Я став відкритішим до них. Якщо вони мене у якийсь спосіб зачіпають, я їх впускаю[1]. |
Ніде я так задоволено й уважно, як у Чернівцях, не вслухався у чужі тексти і мови. Це було переживання ідеї того, що в усіх віршах є щось діалогічне, щось, що перебуває по той бік семантики[1]. — про фестиваль Meridian Czernowitz |
Проєкт «На дні нічного казанка» – це CD-проєкт Маріо Шенкера та музикантів його групи. Я писав ці тексти на готову музику. А ілюстрації Саломе Айхінґер, своєю чергою, стали її відгуком на музику і текст. Ми всі троє походимо з одного містечка й переважно досі тут живемо. Баден – це місто, яке не полишають назовсім. На це є безліч причин[1]. |
Те, що наша маленька Швейцарія не тільки говорить чотирма офіційними мовами, але й поєднує різноманітні культурні простори, — насправді непересічне явище. Ба більше, мов і культур, які з’єдналися в Швейцарії, насправді не злічити, їх значно більше, ніж офіційних. У країні регулярно проводять фестивалі та події, а також нагородження преміями, що охоплюють усі державні мови. Взаємодія між ними, у кожному випадку індивідуальна[2]. |
У Швейцарії чимало авторів, які живуть зі свого письма. Проте не з продажів книжок, а з діяльності навколо свого письма: з читань, статей, майстерень, премій, стипендій[2]. |
Швейцарія — федеральна країна не лише з огляду на політику, але й з — фінансування культури. Наприклад, я живу в Аарґау. Тут було і є багато чудових авторів та авторок. Кантон надає митцям та мисткиням хорошу фінансову підтримку: є робочі стипендії, гранти, компенсації витрат на друк тощо[2]. |
Я помітив, що мені не надто затишно працювати в колективі. Ходити в отарі – це не для мене. Та я і раніше це знав[1]. |
Примітки
[ред.]
