Перейти до вмісту

Сара Ештон-Сірілло

Матеріал з Вікіцитат
Сара Ештон-Сірілло
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Сара Ештон-Сірілло (народжена Майкл-Джон Ештон-Сірілло; 1977) — американська журналістка, що висвітлювала вторгнення Росії в Україну англійською мовою як офіційна представниця Сил територіальної оборони ЗСУ.

Народжений як чоловік на ім'я Майкл Джон Ештон-Сірілло. Близько 2019 року здійснив трансгендерний перехід і почав використовувати ім'я Сара.

Цитати[ред.]

  •  

Оскільки я вже бачила на власні очі шість–сім тижнів російського тероризму проти харків'ян, мені було неважко сказати: "Я не буду нейтральною". Неможливо бути нейтральною у цій війні, якщо спостерігаєш щодня стільки смертей, пожеж, ракет. [1]

  •  

Єдиний спосіб перемогти росіян – це завдати їм удару у відповідь. Ми не маємо боятися росіян, а тим більше пропагандистів. Вони просто платні найманці, їм платять не за гвинтівку в руках, а за їхні язики. Ми не маємо перейматися тим, що вони говорять на особистому рівні. Ми просто повинні викрити їх, показати, ким вони є – воєнними злочинцями. [1]

  •  

Моє послання просте: довірте визволення української землі українським командирам і українському народові. Підтримайте нас. Дайте нам свою силу. Залиште сумніви підручникам з історії. Генерал Залужний, генерал Сирський, президент Зеленський – усі висловились дуже чітко. Війна – це не справа на одну годину. Вона триває дев'ять з половиною років. [1]

  •  

Ми даємо відсіч армії, яку вважали другою у світі. Очевидно, що це не так. Друга за силою армія у світі – це Україна. Безперечно. [1]

  •  

Ми трощимо їх навіть у кросівках. Чоловіки та жінки, які колись були вчителями, професорами чи пекарями, стали до бою з автоматами Калашникова 1974 року. І все ж ми перемагаємо. Ми знаємо, як перемагати. Ви тільки уявіть, що ми могли б зробити, якби мали всю оту зброю, про яку нам говорили або обіцяли! [1]

  •  

Я бачила, як у Харкові, коли поруч стояли росіяни, люди продовжували жити попри обстріли Салтівки та центру міста. Мені стало зрозуміло, що перемога неминуча, бо народ ніколи не зламається. [1]

  •  

Бачити живим Київ, Харків – це те, що теж ощасливлює мене. Щодня. Ми воюємо, щоб люди жили. Я знаю, українці нас підтримують. Вони не повинні жити війною. Гріє душу, коли я бачу, як вони живуть життям.[1]

  •  

Я ніколи не стикалася з дискримінацією через мою особисту історію. Ні в Золочеві, дуже традиційному місті на Харківщині, ні в теробороні Харкова. Ні серед кримських татар, які з Ленуром Іслямовим прийняли мене. Я жила в окопах з хлопцями, жодних проблем. [1]

  •  

Я голосувала за Джо Байдена на останніх виборах. І за багатьох республіканців на інших різних виборах. Така от ситуація. [1]

Примітки[ред.]