Перейти до вмісту

Самотність у мережі

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Самотність в мережі)
Вікіпедія
Вікіпедія


Цитати з книги Януша Леон Вишневського «Самотність у мережі» («S@motnosc w Sieti»).

Цитати

[ред.]
  • В Інтернетi всi перебувають на вiдстанi витягнутої руки. Треба лише знати як цю руку простягнути.
  • Жiнки живуть спогадами. Чоловiки живуть тим, що забули.
  • Яким правом Ти вирiшив, що я не буду щаслива з Тобою? Чому Ти мене не спитав чого я насправдi потребую в життi? Ти питав мене про все, але не про це… Ти поклав руку до серця на прощання й поiхав. А я могла б копати криницю з Тобою, якби виявилось, що там, куди Ти мене забереш не буде води.
  • Раптом у моєму свiтi зробилось так тихо без Тебе.
  • Доросле життя спочатку переважно сумне. А потiм одразу вмираєш.
  • Кохання може iснувати без взаємностi. Дружба — нiколи.
  • Дружба дуже рiдко є кiнцем кохання.
  • Менi зараз так погано, що я хочу це комусь розказати. Це має бути хтось чужий, хто не може мене зранити. Нарештi для чогось згодиться цей Iнтернет.
  • Чоловiки у своїй пихатостi хочуть, щоб i в Iнтернетi їх оточували лише гарнi жiнки.
  • Тут нiчого не вiдволiкає. Анi запах, анi вигляд, анi те, що груди занадто малi. В мережi картина створюється словами. Власними словами.
  • Я хотiв би щоб вона роздiлила зi мною i моє минуле.
  • Чому вона померла? Ангели ж не вмирають …
  • Понад усiм домiнує бажання доторкнутись . Доторкнутись до неї, лише на мить i найкраще губами. Це — нiжнiсть.
  • Ти навiть не знаєш який я радий. Що Тебе знаю.
  • В певний момент буває так добре, що забуваєш, що забуваєшся.
  • Вiртуальна реальнiсть є так само повна спокус як i реальна. Грiх чужолозтва можна вчинити в iнтернетi не виходячи з дому.
  • Мозок добре фунцiонує, коли душа — спокiйна.
  • Будь мудрiший вiд iнших. I не показуй iм цього.
  • Немає нiчого несправедливiшого, нiж смуток без взаємностi.
  • Чекати. Чи це те ж саме, що сумувати?
  • Запис болю в одному просторi памятi не можна стерти записами щастя в iнших.
  • Усi генiальнi думки починаються з найпростiших основних потреб.
  • Коли вона дiзналась, що я люблю зелений колiр, усе було зелене. Сукнi, спiдницi, нiгтi, макiяж. I папiр, яким вона обгортала подарунки для мене.
  • Класово очевидно — партiйний дiяч не може бути педерастом. Педофiлом — так. Але не педерастом. Ними є лише священики й iмперiалiсти.
  • Не знати — це значить жити в небезпецi.
  • Читання завжди допомагає перечекати.
  • Чому чоловiкам так важко визнати, що є щось чого вони не знають, й що знає жiнка.
  • Зiрки вигорають.
  • Самотнiсть — це найгiрший вид страждання.
  • Чомусь, усi «її чоловiки» жили з нею, вечеряли й снiдали з нею, мали суперсекс — бо вона, не вагаючись, робила все що вони хотiли i про що прочитала в сучасних журналах — але це не означало, що вони саме з нею хочуть постарiти.
  • Найгiршими були тi чоловiки, якi говорили й робили їй усiлякi романтичнi речi, про якi вона мрiяла. Вони мали жiнок, дiтей, яких «не можна скривдити», а також життєописи, переповненi внутрiшнiми кризами.
  • Жінка хоче бути найважливішою в житті якнайбільшої кількості чоловіків. Але до часу. Жінка може кохати одночасно декількох чоловіків, доки один з них не зорієнтується.
  • Пес — це єдиний друг, якого можна купити.
  • Статистика не обманює. Обманюють ті, хто нею займаються.
  • Кращим від мистецтва готування є лише добра музика й довгий секс.
  • Він її не кохав. Тільки дуже любив й дуже прагнув. Може, тому їм було так добре разом.
  • З ним вона могла переступити всі бар'єри.
  • Лише заради переживань варто жити. I заради того, щоб мати змогу потім їх комусь розповісти.

Джерела

[ред.]
  • Януш Леон Вишевський «С@мотність у мережі». Київ «Махаон-Україна». 2010 р.