Вікіпедія
Фронтиспіс першого російського видання 1820 року
Руслан і Людмила — поема російського поета Олександра Пушкіна.
|
Чув я істину бувало:
Хоч чоло широке, та мозку мало! [1]
|
|
|
|
|
|
|
Слыхал я истину бывало:
Хоть лоб широк, да мозгу мало!
|
|
Я щодня, повставши зі сну,
Дякую сердечно Богу
За те, що в наші часи
Чарівників не так вже й багато. [2]
|
|
|
|
|
|
|
Я каждый день, восстав от сна,
Благодарю сердечно Бога
За то, что в наши времена
Волшебников не так уж много.
|
|
Збулися давні мрії,
Збулися палкі бажання! [2]
|
|
|
|
|
|
|
Сбылись давнишние мечты,
Сбылися пылкие желанья!
|
|
І нарешті я щасливий буду,
Спокійно світ покину цей -
І в подяці моїй
Твій ляпас забуду. [2]
|
|
|
|
|
|
|
И наконец я счастлив буду,
Спокойно мир оставлю сей -
И в благодарности моей
Твою пощёчину забуду.
|
|
Хоч сумно жити, мої друзі,
Однак жити ще можливо.[3]
|
|
|
|
|
|
|
Хоть грустно жить, друзья мои,
Однако жить еще возможно.
|
|
Блідніла ранкова тінь,
Хвиля сріблилась у потоці,
Сумнівний народжувався день
На затуманеному сході.[3]
|
|
|
|
|
|
|
Бледнела утренняя тень,
Волна сребрилася в потоке,
Сомнительный рождался день
На отуманенном востоке.
|
|
Там руський дух… там Руссю пахне![3]
|
|
|
|
|
|
|
Там русский дух… там Русью пахнет!
|
