Реформа німецького правопису (1996)
Реформа німецького правопису 1996 року (нім. Reform der deutschen Rechtschreibung von 1996) — правописна реформа німецької мови, ухвалена 1996 року.
Цитати
[ред.]Метою реформи не були нововведення. Метою було повернути правила правопису з компетенції німецьких приватних видавництв до компетенції держави.[1] |
|||||
Das Ziel der Reform waren aber gar nicht die Neuerungen. Das Ziel war, die Rechtschreibregelung aus der Kompetenz eines deutschen Privatverlages in die staatliche Kompetenz zurückzuholen. | |||||
| — Карл Блюмль, голова Міждержавної комісії німецького правопису, 31 січня 1998 року |
Навіть «невелика» реформа впливає на статус мови серед інших мов. Тут реформатори, здається, пропустили дуже важливий момент, який можна було б з невеликим перебільшенням виразити так: міжнародні мови не можуть дозволити собі правописні реформи. Саме після відкриття колишнього Східного блоку німецька мова мала хороші шанси відновити свою колишню роль як центрально- та східноєвропейська lingua franca у невеликому масштабі (крім незамінної англійської). У цьому відношенні реформа відбувається в найменш сприятливий час, оскільки це означає прощання німецької зі статусом мови міжнародного спілкування. З цієї точки зору, і не тільки через безпосередній вплив на словники тощо, реформаторська компанія також завдає непоправної шкоди німецькій культурній політиці закордоном. Попри кількісно незначні зміни, нові правила є справжньою реформою, жорстким втручанням у звичну орфографію. Це здається парадоксальним, але це не так. Найелементарнішим, але найпереконливішим доказом може бути те, що вперше з початку нашого століття одночасно мусили бути перевидані всі книги з правопису. |
|||||
Selbst eine „kleine“ Reform berührt den Status einer Sprache im Kreise der anderen Sprachen. Hier scheinen die Reformer einen wichtigen Punkt überhaupt nicht eachtet zu haben, den man mit ein wenig Übertreibung so ausdrücken könnte: Sprachen mit internationaler Verbreitung können sich keine Rechtschreibreform leisten. Gerade nach der Öffnung des ehemaligen Ost blocks hatte das Deutsche eine gute Chance, seine frühere Rolle als mittel- und osteuropäische Lingua franca in bescheide nem Umfang (neben dem unumgänglichen Englischen) wiederzugewinnen. Die Reform kommt also auch in dieser Hinsicht zum ungünstigsten Zeitpunkt, denn sie bedeutet den Abschied des Deutschen vom Status einer internationalen Verkehrssprache. Das Reform unternehmen fügt der deutschen auswärtigen Kulturpolitik auch aus dieser Sicht – und nicht nur wegen der unmittel baren Auswirkungen auf die Wörterbücher usw. – einen nicht wiedergutzumachen den Schaden zu. Trotz ihrer quantitativen Geringfügigkeit ist die Neuregelung jedoch eine echte Reform, ein rigoroser Eingriff in die übliche Orthographie. Das scheint paradox, ist es aber nicht. Als oberflächlichsten und dennoch zwingenden Beweis kann man an führen, daß zum erstenmal seit Beginn des Jahrhunderts auf einen Schlag sämtliche Rechtschreibbücher neu gedruckt werden müssen. | |||||
| — Теодор Іклер, німецький германіст, критик нового правопису; книга «Regelungsgewalt: Hintergründe der Rechtschreibreform» |
Примітки
[ред.]Посилання
[ред.]
