Принципи політичної економії

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

{{{Заголовок}}}.

Принципи політичної економії (нім. Grundsätze der Volkswirtschaftslehre; 1871) - книга австрійського економіста Карла Менгера, з якої почалася Австрійська школа економіки і отримала розвиток неокласична економічна теорія. Це був один із перших сучасних трактатів, який містив розвиток теорії граничної корисності.

Глава 1. Загальне вчення про благо[ред.]

§ 1. Про сутність благ[ред.]

Для того щоб предмет став благом, або, іншими словами, для того щоб він набув характеру блага (Guterqualitat), необхідно щоб відбувся збіг наступних чотирьох умов: 1) людської потреби; 2) властивостей предмета, що роблять його придатним бути поставленим в причинний зв'язок з задоволенням цієї потреби; 3) пізнання людиною цього причинного зв'язку; 4) можливості розпоряджатися предметом таким чином, щоб дійсно вживати його для задоволення цієї потреби. Предмет тільки тоді стає благом, коли збігаються ці чотири умови, але якщо відсутня хоча б одна з них, то предмет ніколи не може стати благом.

§ 2. Про причинне співвідношення благ[ред.]

§ 3. Закони, яким підпорядковуються блага, у відношенні характеру їх як таких[ред.]

Якщо встановлено, що наявність людських потреб, які підлягають задоволенню, є щоразу умовою блага як такого, то водночас ясним є те положення, що блага відразу перестають бути благами, як тільки зникають усі потреби, задоволенню яких вони до цих пір слугували, незалежно від того, чи можуть вони бути поставлені у безпосереднє або більш-менш опосередковане причинне співвідношення із задоволенням цих потреб. Ясним є саме те, що із зникненням відповідних потреб зникає уся основа того відношення, яке, як ми бачили, є джерелом сутності благ.

§ 4. Час - помилка[ред.]